Модернізація античних мотивних кодів у п’єсі «Цикута для Сократа» Валерія Герасимчука

Abstract

Статтю присвячено біографічній драмі Валерія Герасимчука «Цикута для Сократа», що входить до циклу «П’єси про великих». П’єсу «Цикута для Сократа» розглянуто як ключовий текст, у якому сакралізуються та водночас модернізуються античні мотиви, актуальні у контексті культурологічного інтертексту. Досліджено, що сюжет твору побудовано як діалог і водночас гру двох країн: Стародавньої Греції та сучасної України, двох культурних парадигм – афінської класики та українського постмодерну. Усе це реалізовано драматургом через дві симетричні тріади. Вважається, що у паралелях п’єси «Цикута для Сократа» подано певний тип героя-нонконформіста, максималіста щодо істини, безкорисливого, матеріально незабезпеченого, але принципово – у різних часах і світах. Простежено типологічні тотожності між образом філософа і письменника, а не двох письменників чи двох філософів різних епох. Як бачимо, відмінностей в історіях обох головних персонажів небагато. Обидва персонажі перетинаються в тому, що Віктор працює над п’єсою про Сократа, і цей матеріал є для нього «драматургічною головоломкою». Визначаємо у п’єсі два наскрізних культурологічних інтертекстуальних коди: це підступність політиків та віртуальна реальність. Звертаємо увагу на діалог Сократа з Крітоном, у якому згадується ганебна сторінка афінської демократії – «справа десятьох афінських стратегів, які виграли морську битву при Аргінусах, але не змогли через бурю підібрати тіла убитих афінян. Висновкуємо, що цей діалог засвідчує, що головною вадою афінської демократії була тенденція засуджувати людей до фізичної страти, незалежно від того, чи доведено вину людини. У сучасному світі мова йде не стільки про фізичну розправу, скільки про моральне нищення інакомислячих. Зазначаємо, що комп’ютер у п’єсі є своєрідним персонажем-медіатором між культурами, епохами, світами і головними героями. Відзначаємо, що сам матеріал п’єси «Цикута для Сократа» наповнений інтертекстуальністю і балансує між історичними джерелами та фантазією драматурга, створюючи умови для культурологічного інтертексту. Отже, античні мотивні коди є для В. Герасимчука основоположними, оскільки у п’єсі засвоєно та модернізовано уроки паралельних життєвих доль, уперше створених в античні часи.

The article is devoted to Valerii Herasymchuk’s biographical drama «Hemlock for Socrates», which is part of the «Plays about the Great» series. The play «Hemlock for Socrates» is considered as a key text in which ancient motives, relevant in the context of cultural intertext, are sacralized and at the same time modernized. It has been investigated that the plot of the work is created as a dialogue and at the same time a game of two countries: Ancient Greece and modern Ukraine, two cultural paradigms – Athenian classics and Ukrainian postmodernism. All this is made by the playwright through two symmetrical triads. It is believed that the parallels of the play «Hemlock for Socrates» present a certain type of non-conformist hero, a maximalist regarding the truth, selfless, materially insecure, but fundamentally – in different times and worlds. Typological identities between the image of a philosopher and a writer, and not two writers or two philosophers of different eras, have been traced. As you can see, there are few differences in the stories of both main characters. The two characters are similar in the fact that Victor is working on a play about Socrates, and this material is a «dramatological puzzle» for him. Two cross-cultural intertextual codes are identified in the play: the insidiousness of politicians and virtual reality. The attention is paid to the dialogue between Socrates and Crito, in which the shameful page of Athenian democracy is mentioned – «the case of ten Athenian strategists who won the sea battle at Arginus, but could not pick up the bodies of the killed Athenians due to a storm». We can conclude that this dialogue proves that the main flaw of Athenian democracy was the tendency to sentence people to physical execution, regardless of whether the person was proven guilty. In today’s world, it is not so much about physical violence as about the moral destruction of dissenters. It also noted that the computer is a kind of mediating character between cultures, eras, worlds and main characters in the play. It worth saying that the play «Hemlock for Socrates» is filled with intertextuality and balances between historical sources and the dramatist’s imagination, creating conditions for a cultural intertext. Therefore, the ancient motive codes are fundamental for V. Herasymchuk, since the play mastered and modernized the lessons of parallel life destinies, first created in ancient times.