Фонетичні особливості українського просторіччя

Abstract

У статті проаналізовано фонетичний портрет українського просторіччя Східної України; наголошено, що просторіччя – структурно-функціональне явище; досліджено особливості функціонування та розвитку загальнонаціональної української мови. Доведено, що просторіччя було тим компонентом у складі загальнонародної мови, який прийшов на зміну територіальним діалектам перш за все в міських умовах. Описано відхилення від фонологічних норм в умовах двомовності, що має назву фонологічна інтерференція. Мова йде про несвідому заміну окремих елементів української фонетичної структури подібними, але не тотожними елементами, типовими для російської мови. Зазначено, що у просторіччі простежуються відсутні в літературній мові випадки епентези, протези, аферези, метатези, діерези. Доведено, що явище метатези в усно-розмовній мові зумовлюється тенденцією пристосовувати незвичні або мало властиві звукові поєднання в слові до більш звичних, легших, а також нерідко народною етимологією, тобто намаганням пояснити або зблизити невідомі за походженням слова з іншими, звичайними. Проаналізовано характерні ознаки українського просторіччя в системі консонантизму та вокалізму. Зазначено, що однією з основних фонетичних ознак українського просторіччя на рівні консонантизму є оглушення дзвінких приголосних у кінці слова, що може бути наслідком впливу як говірок південно-західного наріччя, так і російської мови. Виділено основні ознаки просторічності мовних явищ. Доведено, що в межах української загальнонародної мови як один із її структурно-функціональних різновидів виділяється просторіччя – розмовна мова, що, не будучи вузькообмеженою в територіальному або соціальному плані, як територіальні та соціальні діалекти, обʾєднується разом з ними на основі позанормативності і на цьому ґрунті протиставляється літературній мові. Виділено основні ознаки просторічності мовних явищ. Зазначено, що просторіччя формувалося на основі тих елементів загальнонародної мови, які з різних причин не ввійшли до складу її літературної мови або ж вийшли з її складу на пізніших етапах розвитку.

The article examines the phonetic portrait of the Ukrainian vernacular of Eastern Ukraine; it is emphasized that vernacular is a structural and functional phenomenon; the peculiarities of the functioning and development of the national Ukrainian language are analyzed. It is proved that vernacular was the component in the composition of the national language that replaced territorial dialects, first of all, in urban conditions. Deviation from phonological norms in conditions of bilingualism, which is called phonological interference, is described. We are talking about the unconscious replacement of certain elements of the Ukrainian phonetic structure with similar, but not identical, elements typical of the Russian language. It is noted that cases of epenthesis, prosthesis, apheresis, metathesis, dieresis that are absent in the literary language can be traced in the colloquial language. It has been proven that the phenomenon of metathesis in spoken language is caused by the tendency to adapt unusual or slightly unusual sound combinations in a word to more familiar, easier ones, as well as often by folk etymology, that is, an attempt to explain or bring together words of unknown origin with other, common ones. Characteristic features of Ukrainian vernacular in the system of consonantism and vocalism are analyzed. It is noted that one of the main phonetic signs of Ukrainian vernacular at the level of consonantism is the deafening of voiced consonants at the end of the word, which can be a consequence of the influence of both Southwestern adverbs and the Russian language. The main signs of colloquialism of linguistic phenomena are highlighted. It has been proven that within the framework of the Ukrainian national language, as one of its structural and functional varieties, vernacular stands out – spoken language, which, while not being narrowly limited territorially or socially, like territorial and social dialects, is united with them on the basis of non-normativeness and on this basis contrasted with literary language. The main features of spatiality of language phenomena are highlighted. It is noted that vernacular speech was formed on the basis of those elements of the national language, which for various reasons did not become part of its literary language or left it at later stages of development.