Образ доби і генерації «загубленого покоління» в приватних кореспонденціях

Abstract

У статті досліджено приватну кореспонденцію українського письменника-емігранта, представника покоління Другої світової війни – Олекси Ізарського, автора сімейного роману-хроніки, до якого ввійшли повісті «Ранок», «Віктор і Ляля», «Чудо в Мисловицях», «Саксонська зима», романи «Київ», «Полтава», «Літо над озером», «Столиця над Ізаром». Епістолярна література письменників української діаспори ХХ століття є цінним джерелом для вивчення доби і дослідження життя та творчості літературно-мистецького покоління. Приватна кореспонденція привертає особливу увагу дослідників, оскільки розкриває деталі письменницького життя. Нова відкрита атмосфера та можливість вільно дискутувати спонукали активний розвиток української літератури за кордоном, появі нових творчих сил – покоління Другої світової війни, які описали власні переживання та враження воєнних та повоєнних років у своїй творчості. Однією з основних тенденцій розвитку сучасного літературознавства стала антропологічна парадигма дослідження художньої творчості митців слова, в центрі якої – письменник як творча особистість, неповторна індивідуальність. Відтак художній текст розглядається в тісному взаємозв’язку з особистістю письменника, його документалістикою (спогадами, автобіографіями, листами й щоденниками) як продукт творчості. Це дозволяє дослідникам побачити цілісну картину задуму, процес народження окремих образів, відтворити добу, тобто сконструювати художній світ автора в генераційному, світоглядному і творчому вимірах. У результаті проведеного аналізу виявлено, що епістолярний стиль Олекси Ізарського вирізняється об’єктивністю, стриманою емоційністю, правдивістю і надзвичайною широтою охоплення проблем української діаспори. Автор детально описує культурні події, зустрічі, читання, накреслює тенденції розвитку української літератури в діаспорі. Однак в центрі кожного листа – людина, представник «загубленого покоління», що виборює своє місце і право на національну самоідентифікацію в чужомовному середовищі.

The article deals with the private correspondence of the Ukrainian writer-emigrant, the representative of World War II Generation – Oleksa Izars’kyi, the author of the «family chronical»: narratives «Ranok» («the Morning»), «Viktor i Lialia» («Victor and Lialia»), «Chudo v Myslovytsiakh» («Miracle in Mysłowice»), «Saksons’ka zyma» («Winter in Saxones») and novels «Kyiv», «Poltava», «Lito nad ozerom» («Summer above the lake»), «Stolytsia nad Izarom» («Capital above the Isar»). The epistolary literature of Ukrainian diaspora writers in the 20th century is a valuable source for studying the era and researching the life and work of the literary and artistic generation. Private correspondence attracts particular attention of researchers, as it reveals details of the writers’ lives. The new atmosphere of openness and free discussion was very stimulating for the development of Ukrainian literature abroad, for the emergence of new creative forces – World War II Generation, who described their own experience and impressions of war and postwar years. One of the main trends in the development of modern literary studies is the anthropological paradigm of studying the artistic creativity. And the writer as a creative personality, a unique individuality, is in its centre. Thus, the artistic text is considered in close connection with the writer's personality, his documentary (memoirs, autobiographies, letters, and diaries) as a product of creativity. This allows researchers to see a complete picture of the concept, the process of creating individual images, and to reconstruct the era, the author's artistic world in generational, ideological, and creative dimensions. According to the results of the analysis, Oleksa Izars’kyi’s epistolary style is characterized by objectivity, restrained emotionality, truthfulness and an extraordinary breadth of coverage of the Ukrainian diaspora’s problems. The author describes in detail the cultural events, meetings, readings, outlines the tendencies in the development of the Ukrainian literature in diaspora. However, in the center of each letter is a person, a representative of the «Lost generation», who fights for his place and rights for the national self-identi fication in the foreign environment.