Віддалені результати реконструкційно-відновних операцій з приводу хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок

Abstract

Вступ. Поширеність облітеруючих захворювань нижніх кінцівок складає майже 10 – 13% населення. Цей показник, у зв’язку зі старіння населення, курінням та цукровим діабетом, продовжує невпинно зростати та досягає 30% у популяції та становить значну соціально-економічну проблему. Мета. Оцінити віддалені результати хірургічного лікування оклюзійно-стенотичного ураження артерій нижніх кінцівок за умови хронічної критичної ішемії. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз віддаленого післяопераційного періоду у 310 пацієнтів з критичною ішемією при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок. Залежно від проведеного операційного втручання пацієнті були поділені на 3 групи: І група – 127 (41,0%) пацієнтів, яким виконали відкриті реконструкційні втручання з відновленням магістрального кровоплину; ІІ група – 145 (46,8%) пацієнти, яким виконали різноманітні види ендартеректомії з пластикою артерії; ІІІ група – 38 (12,2%) пацієнтів, яким виконали повторні реконструкційні втручання. Результати. У всіх групах оцінювали прохідність зони реконструкції, збереження опороздатної кінцівки та наявність ускладнень загального характеру пов’язаних з мультифокальним характером атеросклеротичного процесу у період 5 і 10 років спостереження. У І групі прохідність зони реконструкції відмітили у 64,2% та 47,6% пацієнтів, а збереження опороздатної кінцівки – у 84,4% та 61,9% випадках протягом 5 і 10 років спостереження відповідно. У ІІ групі прохідність зони реконструкції відмітили у 47,7% та 19,5% відповідно, збереження опороздатної кінцівки – у 74,3% та 47,2% випадках відповідно. У ІІІ групі прохідність зони реконструкції виявили у 19,4% та 14,3% відповідно, збереження опороздатної кінцівки – у 35,5% та 28,6% випадках відповідно. Висновки: Операційне лікування хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок у віддаленому післяопераційному періоді дозволяє зберегти опороздатну кінцівку після шунтуючих операцій та ендартеректомій у 61,9% та 47,2% пацієнтів відповідно. Прогресуючий перебіг облітеруючого атеросклерозу зумовлює високу частоту мульфокального оклюзійно-стенотичного ураження, яке призводить до наростання частоти гострих судинних подій та високої летальності у віддаленому післяопераційному періоді.