Академічна лекція як різновид гуманітарного дискурсу: когнітивно-прагматичний аспект

Abstract

Сучасна парадигма лінгвістичних досліджень передбачає аналіз мовлення за критеріями значущості (Ф.де Сосюр), впливовості, енергійності (Ф. Бацевич) висловлювання. Зрозуміло, що чіткий термінологічний апарат у сучасному когнітивно-прагматичному мовознавстві ще не достатньо чіткий. І методологія пошуків у парадигмі сучасної лінгвістики не завжди обґрунтована. Однак науковці прагнуть дослідити детермінованість мовлення соціально-культурними, індивідуально-психологічними чинниками, мовленнєві механізми впливовості ефективної комунікації, динаміку мови як феномену, що має природу самоорганізації, взаємообумовленість свідомості й мови. Дослідження дискурсу в царині гуманітарних наук, зокрема лекції як різновиду академічної комунікації, здатне продемонструвати, як модифікується академічне мовлення в умовах інформаційної доступності й відкритості. Лекція як дискурс – це своєрідний часопростір впливового мовлення, джерелом якого є імпліцитний текст, що розгортається перед учасниками комунікації. Які мовленнєві елементи формують структуру такого феномену як лекційний дискурс і як модифікується їхнє значення – це питання, що окреслюють проблеми вивчення лекції як різновиду наукової комунікації. У статті розглянуто мовленнєві тенденції сучасного наукового дискурсу саме у царині гуманітарної освіти, які визначено як суб’єктивація наукового мовлення. Ознаками модифікації сучасної лекції є метакомунікативні висловлювання, які розширюють семантико-стилістичні межі класичної лекції. Ще помітною ознакою модифікованого академічного мовлення є мотив експлікації власного досвіду, який реалізується мовленнєвими способами, що відтворюють певний психологічний стан дослідника під час наукових пошуків: емотиви, незавершені речення, діалогічність, насиченість звертаннями, питаннями, повтореннями. Мовленнєві модифікації свідчать про порушення стильових домінант наукового мовлення заради впливовості на реципієнта. Суб’єктивні ознаки академічного мовлення сприяють досягненню комунікативно-прагматичних завдань лекції як наукового дискурсу.

The modern paradigm of linguistic research provides for the analysis of speech according to the criteria of significance (F. de Saussure), influence, energy (F. Bacevich) of the utterance. It is clear that the clear terminological apparatus in modern cognitive-pragmatic linguistics is not yet clear enough. And the research methodology in the paradigm of modern linguistics is not always justified. However, scientists seek to investigate the determinism of speech by socio-cultural, individual-psychological factors, the speech mechanisms of the influence of effective communication, the dynamics of language as a phenomenon that has the nature of self-organization, the interdependence of consciousness and language. The study of discourse in the field of humanities, in particular lectures as a type of academic communication, can demonstrate how academic speech is modified in the conditions of information availability and openness. A lecture as a discourse is a kind of time-space of influential speech, the source of which is an implicit text unfolding before the participants of the communication. What speech elements form the structure of such a phenomenon as lecture discourse and how their meaning is modified are questions that outline the problems of studying a lecture as a type of scientific communication. The article examines the speech trends of modern scientific discourse specifically in the field of humanitarian education, which are defined as the subjectivation of scientific speech. Signs of the modification of the modern lecture are metacommunicative statements that expand the semantic and stylistic boundaries of the classical lecture. Another noticeable feature of modified academic speech is the motive of explication of one's own experience, which is realized by speech methods that reproduce a certain psychological state of the researcher during scientific research: emotions, unfinished sentences, dialogicity, saturation with appeals, questions, repetition. Speech modifications indicate a violation of the stylistic dominants of scientific speech for the sake of influencing the recipient. Subjective features of academic speech contribute to the achievement of the communicative and pragmatic tasks of a lecture as a scientific discourse.