Структурні елементи хоррор-міфу та проблеми сучасності в неокайдані: на матеріалі роману К. Судзукі «Дзвінок»

Abstract

Метою статті є спроба виокремити структурні елементи хоррор-міфу на матеріалі роману «Дзвінок» К. Судзукі і простежити зв'язок та розбіжності класичного та сучасного міфу. В ході дослідження було виявленні такі елементи як герой та антигерой, що постають основною двійковою опозицією, що фігурує як в класичній так і в сучасній міфотворчості. Література жахів, як правило, показує буття тільки з одного боку, як наслідок безперервного монологу Зла. Антигерой візуалізує і озвучує лише деструктивні, односторонні моделі соціокультурної комунікації. Зв'язок роману із традійною японською міфологією простежується через образи води та колодця, який виступає місцем концентрації зла, втіленого в образі Садако Ямамура. Віддаючи данину фольклорним уявленням про природу потойбічного, автор створює особливий інфернальний хронотоп, який пояснює походження мстивого духу і містить відгомін народних вірувань. Твір дає підстави сказати, що класичний міф орієнтований на освоєння загальнокультурної архетипної символіки, в той час як хоррор-міф виступає індикатором її деградації. Якщо в класичній міфології ігри і таємниці орієнтовані на пізнання законів життя, то в романі вони є знаками її безглуздості і абсурдності, а також неминучості трагічної смерті. Важливим роль в творі відіграє явище вірусу, який вказує на приведення всього до єдиного знаменника, тобто до втрати множинності, індивідуальності. В «Дзвінку» вірус просто розмножується, немає різноманітності, і той же вірус копіює сам себе. Таким чином, очевидна проблема зла в романі: це те, що лише повторює самого себе, на відміну від різноманітності, яка за думкою автора, притаманна добру. Таким чином роман торкається актуальних проблем сучасного світу, в якому масмедіа мають здатність конструювати символічну реальність, яка через багаторазове повторення образів і значень сприймається як гіперреальність – ще більш реальна, ніж об’єктивний світ. Плюс, внаслідок багаторазового повторення, і картинка, яку пропонують масмедіа, і текст, який її супроводжує, сприймаються як сама реальність Формування постіндустріального, а потім інформаційного суспільства, ініційоване розвитком науки і появою нових способів обробки та тиражування інформації, не призвело до тотальної раціоналізації культурного та соціального життя. Нове століття відтворює колишню «мережу» міфологій і створює нові, які, як і в архаїчних суспільствах, підтримують відтворення соціального порядку і визначають саморозуміння людини. Міф залишається в культурі, будучи одним з її підстав – первинною формою «конструювання» власне людської реальності і стійким елементом соціальної комунікації.

The purpose of the article is an attempt to single out the structural elements of the horror-myth based on the material of the novel "The Ring" by K. Suzuki and trace the connections and differences between the classical and modern myth. In the course of the research, such elements as the hero and the antihero were identified, which appear as the main binary opposition that appears in both classical and modern myth-making. Horror literature, as a rule, shows existence only from one side, as a result of the continuous monologue of Evil. The anti-hero visualizes and voices only destructive, one-sided models of socio-cultural communication. The connection of the novel with traditional Japanese mythology can be traced through the images of water and a well, which acts as a place of concentration of evil embodied in the image of Sadako Yamamura. Paying tribute to folklore ideas about the nature of the afterlife, the author creates a special infernal chronotope that explains the origin of the vengeful spirit and contains an echo of folk beliefs. The work gives reason to say that the classical myth is oriented towards the development of universal cultural archetypal symbolism, while the horror myth acts as an indicator of its degradation. If in classical mythology games and mysteries are oriented towards learning the laws of life, then in the novel they are signs of its senselessness and absurdity, as well as the inevitability of tragic death. An important role in the work is played by the phenomenon of the virus, which points to the reduction of everything to a single denominator, that is, to the loss of plurality and individuality. In "The Ring" the virus simply reproduces, there is no variety, and the same virus copies itself. Thus, the obvious problem of evil in the novel it is something that only repeats itself, in contrast to the variety that, according to the author, is inherent in good. In this way, the novel touches on the actual problems of the modern world, in which the mass media have the ability to construct a symbolic reality, which, due to the repeated repetition of images and meanings, is perceived as hyperreality – even more real than the objective world. Plus, due to repeated repetition, both the image offered by the mass media and the text accompanying it are perceived as reality itself. The formation of the post-industrial and then the information society, initiated by the development of science and the emergence of new ways of processing and replicating information, did not lead to a total rationalization of cultural and social life. The new century reproduces the former "network" of mythologies and creates new ones, which, as in archaic societies, support the reproduction of the social order and determine the self-understanding of man. The myth remains in culture, being one of its foundations – the primary form of "construction" of human reality itself and a stable element of social communication.