Гендерні асиметрії у ле Марі де Франс «Гіжмар»

Abstract

У статті аналізується ле Марі де Франс «Гіжмар» з погляду ґендерних асиметрій. Акцентується увага на тому, що французька письменниця вважається не лише першим літературним голосом Європи, а й середньовічною протофеміністкою, яка відіграла важливу роль у подальшому формуванні цієї ідеології. Дванадцять ле Марі де Франс (Les Lais de Marie de France) стали безпосереднім феміністським відгуком на дискримінацію й патріархальні традиції, притаманні середньовічній суспільній свідомості. На прикладі ле «Гіжмар» розглядається бінарна опозиція чоловічого та жіночого в аспектах патріархального традиціоналізму та руйнування гендерних стереотипів. Такий вектор дослідження дозволяє усвідомити ґендерну ідентичність авторки та ґендерний фактор, що виявляється у поетичному наративі на рівні сюжету, системи персонажів, семантично значущих предметних образів. У зв'язку з цим актуалізуються суто жіночі теми у творі Марі де Франс: нерівний шлюб, влада чоловіка над жінкою, зрада, право коханців на взаємне почуття всупереч соціальним та релігійним заборонам. Особлива увага приділяється образу вежі та її художнім смислам. Це локус ув'язнення юної діви старим ревнивим чоловіком, і місце райської насолоди для коханців, і в'язниця для невірної дружини. Наголошується, що процес викриття та деконструкції стійких гендерних стереотипів здійснюється в ле «Гіжмар» через бунтівне жіноче «Я». Авторка твору створює образ сильної духом героїні, що долає ряд випробувань, у яких народжується нова жінка, котра претендує на свободу вибору життєвого шляху. У цьому контексті осмислюється прояв андрогінності в колізіях взаємин центральних персонажів як спосіб подолання дихотомії чоловічого та жіночого начал. Констатується авторська ідея ліро-епічної поеми Марі де Франс про самоцінність взаємного кохання.

The article analyzes Le Marie de France's work «Gizhmar» from the point of view of gender asymmetries. Attention is focused on the fact that the French writer considers not only the first literary voice of Europe, but also a medieval proto-feminist spectrum that played an important role in the further formation of feminism. The Twelve Le of Marie de France became a direct feminist response to the discrimination and patriarchal precepts prevailing in the medieval social consciousness. On the example of «Gizhmar», the binary opposition of male and female is considered in the aspects of patriarchal traditionalism and the destruction of gender stereotypes. This vector of research allows us to understand the gender identity of the author and the gender factor that appears in «Gizhmar» at the levels of the plot, the system of characters, and semantically significant subject images. In this connection, purely female themes in the work of Marie de France are actualized: unequal marriage, the power of a man over a woman, betrayal, the right of lovers to mutual feelings despite social and religious prohibitions. Special attention is paid to the image of the tower and its artistic content. This is the locus of the imprisonment of a young virgin by an old jealous husband and a place of heavenly pleasure for lovers, and a prison for an unfaithful wife. It is emphasized that the process of exposing and deconstructing persistent gender stereotypes is carried out in «Gizhmar» through the rebellious female «I». The author of the work creates an image of a heroine with a strong spirit that goes through a series of tests, in which a new woman is born, who claims free to choose her life path. In this context, the manifestation of androgyny in the collisions of the relationships of the central characters is interpreted as a way to overcome the dichotomy of male and female beginnings. The author's idea of the lyric-epic poem of Marie de France about the self-worth of mutual love is stated.