Феномен ненадійного наратора в романі В. Ґолдінґа «Паперові люди»

Abstract

У статті розглянуто феномен ненадійного наратора в романі В. Ґолдінґа «Паперові люди». Вказано на жанрову своєрідність твору, яка ґрунтується на переплетенні рис автобіографії, сатиричного роману, метароману. З’ясовано, що феномен ненадійного наратора набуває особливого значення у творах мемуарного та автобіографічного характеру, де жанрова установка на щирість і правдивість стикається з бажанням автора приховати та прикрасити. У романі «Паперові люди» ситуація ускладняється тим, що наратор-протагоніст – англійський письменник Вілфред Барклі – презентує «псевдоавтобіографію» як засіб уникнення можливості стати «предметом дослідження» американського псевдопрофесора Ріка Л. Таккера. Визначено, що засобами створення образу ненадійного наратора у тексті роману «Паперові люди» є: фрагментована, непослідовна першоособова нарація; індивідуальні риси оповідача (схильність до пияцтва, провали в пам’яті, зловживання медикаментами); його фізичний та психічний стан (перенесений інсульт, особистісна та творча криза); протиріччя етичних норм наратора етичним нормам імпліцитного читача; інформаційні лакуни, які створюють враження, що дуже багато залишається за рамками оповіді; сни та видіння протагоніста-оповідача, що дають додаткові відомості про його почуття; іронічні ремарки щодо самого себе; метатекстуальні коментарі; експліцитні сумніви щодо надійності оповіді та ін.. Проаналізовано сни та видіння як один із маркерів ненадійності. Доведено, що межа між реальністю та маренням поступово зникає і оповідач заплутується у калейдоскопі видінь. Визначено, що ненадійний наратор в романі «Паперові люди» найбільше відповідає типу наратора-клоуна (за типологією В. Ріггана), який не сприймає оповіді серйозно і веде свідому гру з умовностями, правдою та очікуваннями читача, спотворюючи реальність. Дослідження показало, що звернення до феномену ненадійного наратора в романі «Паперові люди» дозволило максимально актуалізувати потенціал невизначеності та багатозначності художнього твору.

The article deals with the phenomenon of an unreliable narrator in W. Golding's “The Paper Men”. It is indicated, that the genre specificity is based on the interweaving of features of an autobiography, a satirical novel, and a metafiction. It has been found that the phenomenon of an unreliable narrator acquires special importance in works of a memoir and autobiographical nature, where the genre's attitude to sincerity and truthfulness collides with the author's desire to hide and embellish. In “The Paper Men”, the situation is complicated by the fact that the narrator-protagonist – the English writer Wilfred Barkley – presents a “pseudo-autobiography” as a means of avoiding the possibility of becoming a “subject of research” of the American pseudo-professor Rick L. Tucker. It was determined that the means of creating the image of an unreliable narrator in “The Paper Men” are: fragmented, inconsistent first-person narration; individual traits of the narrator (alcoholism, memory lapses, drug abuse); his physical and mental condition (stroke, personal and creative crisis); contradiction of the narrator's ethical norms with the implicit reader's ethical norms; information gaps; dreams and visions of the protagonist-narrator, which provide additional information about his feelings; ironic remarks about himself; metatextual comments; explicit doubts about the reliability of the story, etc. Dreams and visions were analyzed as one of the markers of unreliability. It is proven that the border between reality and delusion gradually disappears and the narrator gets confused in a kaleidoscope of visions. It was determined that the unreliable narrator in “The Paper Men” corresponds to the type of clown narrator (according to V. Riggan’s typology), who does not take the stories seriously and deliberately plays with conventions, truth and expectations of the reader, distorting reality. The study showed that unreliable narration in “The Paper Men” made it possible to maximally actualize the potential of uncertainty and ambiguity of the novel.