Інтертекстуальність в романі Юрія Винничука «Танго смерті»

Abstract

Юрій Винничук належить до сучасних авторів, які дбають про збереження історичної пам'яті. Одним із найцікавіших творів письменника є «Танго смерті». У цьому тексті інтелект автора розкривається повною мірою. У статті розглядається особливість інтертекстуальних вплетень у романі Юрія Винничука «Танго смерті», співприсутність «чужого» тексту та його освоєння в авторському доробку. Юрій Винничук належить до митців, творчість яких перебуває у полі зору літературознавців, проте багато аспектів літературного доробку потребують більш детального аналізу, зокрема інтертекстуальність, цитатність, використання алюзій. Зазначені художні засоби не тільки і не стільки оживлюють текст, як надають твору глибинності та багатошаровості. З’ясовано, що джерелами запозичень є Біблія, Коран, давньогрецька міфологія та широкий літературний контент. Письменник часто вдається до прямого цитування священних текстів, як правило, з метою досягти морально-етичної визначеності дій і вчинків головних героїв. Також цитування релігійних текстів, без сумніву, сакралізує художнє полотно твору, надає йому таємничості та позачасовості. Вивчення внутрішньої організації твору оприявлює звернення письменника до давньогрецької міфології. Таке досить химерне поєднання релігійного та міфологічного надає твору фантасмогористичного звучання. Тим не менш загальна настанова твору вивершується повною мірою – це збереження та передача нащадкам історичної пам'яті. Юрій Винничук у своєму романі апелює до художніх творів письменників різних епох та континентів: О. де Бальзак, Х. Л. Борхес, У. Еко, Х. Кортасар, Г. Г. Маркес, Е. М. Ремарк. Список далеко не повний і кожен читач може відкрити для себе додаткові сенси, які народжуються на перехресті епох, культур та геополітичних просторів.

Yuri Vynnychuk is one of the contemporary authors who care about preserving historical memory. One of his most interesting works is “The Tango of Death”. The author's intelligence is fully revealed in this text. The article examines the peculiarity of intertextual interweaving in Yuri Vynnychuk's novel “The Tango of Death”, the co-presence of an “foreign” text and its mastering in the author's work. Yuriy Vynnychuk is one of the artists whose work is in the field of literary criticism, but many aspects of his literary work require a more detailed analysis, in particular intertextuality, citation, and the use of allusions. These artistic means not only and not so much enliven the text as add depth and multilayeredness to the work. It has been found that the sources of borrowings are the Bible, the Koran, ancient Greek mythology and wide literary content. The writer often resorts to direct citation of sacred texts, usually in order to achieve moral and ethical certainty of the actions and deeds of the main characters. Also, citation religious texts undoubtedly sacralises the artistic canvas of the work, giving it mystery and timelessness. A study of the internal organisation of the work reveals the writer's reference to ancient Greek mythology. This rather bizarre combination of the religious and mythological gives the work a phantasmagoric sound. Nevertheless, the general message of the work is fully realised: the preservation and transmission of historical memory to posterity. Yuri Vynnychuk refers to the works of fiction by writers of different eras and continents in his novel: H. de Balzac, J. L. Borges, J. Cortázar, U. Eco, G. G. Marquez, and E. M. Remarque. The list is far from complete, and each reader can discover additional meanings that are born at the crossroads of epochs, cultures, and geopolitical spaces.