Своєрідність художнього мовомислення Мирослава Дочинця

Abstract

У контексті дослідження індивідуальних стилів розглянуто своєрідність художнього мовомислення Мирослава Дочинця. Частково описано проблемно-тематичний діапазон та сюжетно-композиційний рівень окремих творів, художні особливості прози митця в сучасному літературно-критичному дискурсі. Визначено лексико-семантичні, функційно-стилістичні особливості творів як дистрибутивних параметрів мовного портрета письменника: охарактеризовано діалектну лексику, закарпатські говірки, етнографічні та фольклорні елементи. Дослідження фраземного матеріалу орієнтовано на національний мовний тип. Індивідуальну манеру яскраво демонструють афоризми, сакральна і арготична лексика, антропоніми, індивідуально-авторські словотвірні одиниці. Виразниками творчого стилю виступає і лексична синонімія, де митець для увиразнення зображуваного добирає до стилістично нейтральних загальномовних одиниць експресивно марковані синоніми: народнорозмовні й просторічні елементи, діалектизми й фразеологічні сполуки. Мовно-естетичні риси художника визначають асоціативно-образні концепти світ час та лінгвокультурема вода. Аналізований образ-символ води постає із роману Мирослава Дочинця «Мафтей» естетично вартісним виразником авторського світовідчуття і світосприймання. Ознаками водної стихії митець вимірює не лише життя, а й внутрішній світ людини, її почуття, психічні стани, вбачаючи в них семи ’характер’, ’темперамент’. Особливості прози митця відображають лексико-семантичні поля, які представляють відкриту стилістичну зону, чутливу до змін філософських, культурних та естетичних уподобань автора. Встановлено, що найпродуктивніший розвиток лексико-семантичного поля «час» забезпечують процеси епітетизації, метафоризації та стилістичні механізми порівняння. Лінгвальна концепція психологічного портретування спирається на традиційні мотиви осмислення людиною свого місця в навколишньому світі й свого внутрішнього я. Здійснений аналіз допоміг глибше зрозуміти своєрідність художнього мовомислення письменника та вписаність його творчості в розвиток художнього стилю й загальної літературної мови.

In the context of research of individual styles peculiarity of artistic language thinking of Myroslav Dochynets has been investigatedProblem and thematic field has been partially substantiated, as well as a plot-compositional level of particular works, artistic features of the artist's prose in modern literary and critical discourse. The lexical-semantic, functional-stylistic features of the works as distributive parameters of the linguistic portrait of the writer have been determined: the dialect vocabulary, Transcarpathian idioms, ethnographic and folklore elements are characterized. The study of phraseological material is focused on the national language type. The individual manner is clearly demonstrated by aphorisms, sacred and slang vocabulary, anthroponyms, individually authored word-formation units. Lexical synonymy is also an expression of creative style, where the artist selects expressively marked synonyms for stylistically neutral common language units: vernacular and spatial elements, dialectics and phraseological compounds to express what is depicted. Linguistic-aesthetic features of the artist determine the associative-figurative concepts of world, time and linguistic and cultural water. The analyzed image-symbol of water appears from Myroslav Dochynets' novel "Maftey" as an aesthetically valuable expression of the author's attitude and world perception. Signs of the water element the artist measures not only life, but also the inner world of a person, his feelings, mental states, seeing in them seven 'character', 'temperament'. The features of the artist's prose reflect the lexical-semantic fields, which represent an open stylistic zone sensitive to changes in the author's philosophical, cultural, and aesthetic preferences. It has been determined that the most productive development of the lexico-semantic field «time» is provided by the processes of epithetization, metaphorization and stylistic mechanisms of comparison. The lingual concept of psychological portraiture is based on traditional motives of a person's comprehension of his place in the surrounding world and his inner self. The performed analysis helped to better understand the originality of the writer's artistic language thinking and the inclusion of his creativity in the development of the artistic style and the general literary language.