Повтор як стилістична домінанта модерністського тексту

Abstract

Статтю присвячено дослідженню особливостей функціонування стилістичного повтору в художньому тексті. Розглянуто його основні структурні типи, стилістичні функції та специфіку взаємодії з іншими експресивними засобами. Повтор визначається як стилістичний прийом, заснований на розширенні моделі речення та полягає у використанні тотожних або подібних за формою або семантикою мовних елементів з метою емоційного впливу на читача й актуалізації важливої інформації в тексті. Матеріалом дослідження слугували тексти романів В. Вулф «Jacob’s Room», «Orlando: A Biography», «The Waves», «To the Lighthouse», «The Years», з яких методом суцільної вибірки здійснено відбір контекстуалізованих фрагментів, що містять повторювані мовні одинці. Використовуючи компонентний, лінгвостилістичний, текстово-інтерпретаційний аналіз, встановлено головні лінгвальні параметри актуалізації цього прийому в тексті. За способом розташування в тексті розрізняємо контактні, дистантні й кільцеві повтори. За внутрішньою будовою повтори можуть складатися зі слова, словосполучення або речення. За особливостями відтворення форми повторюваної одиниці повтори поділяються на повні, часткові й параповтори або синонімічні повтори (para-repetition). Наукова розвідка підтвердила, що повтор є одним із найбільш продуктивних засобів експресивного синтаксису з точки зору забезпечення структурно-змістової єдності в межах окремих контекстуалізованих фрагментів і на рівні тексту загалом. У досліджених контекстуалізованих фрагментах цей засіб тяжіє до конвергенції з лексико-семантичними засобами виразності, такими як епітети, порівняння, в окремих випадках – з метафорою, гіперболою та метонімією. Конвергенція засобів виразності створює посилену експресивність тексту, регулюючи емоційний вплив на читача відповідно до задуму автора. Перспектива подальших досліджень повʼязана зі встановленням прагматичного потенціалу й наративних функцій засобів експресивного синтаксису, заснованих на редукції вихідної моделі речення.

The article is focused on the study of the peculiarities of stylistic repetition in a literary text. Its main structural types, stylistic functions and specifics of interplay with other expressive means are considered. Repetition is defined as a stylistic device based on the expansion of the sentence model and consists in the use of identical or similar, formally or semantically, linguistic elements with the aim of having an emotional impact on the reader and actualising crucial information in the text. The research material included the texts of the novels by V. Woolf «Jacob's Room», «Orlando: A Biography», «The Waves», «To the Lighthouse», and «The Years», from which contextualised fragments containing repeated linguistic units were selected using the method of continuous sampling. Employing component, linguistic, linguistic-stylistic, textual and interpretive analysis, the main linguistic parameters of the actualisation of repetition in the text were determined. We distinguish between contact, distant and ring repetitions according to their arrangement in the text. By their internal structure, repetitions can consist of a word, phrase or sentence. Depending on the peculiarities of reproducing the form of the repeated unit, repetitions are divided into full, partial and para-repetitions (synonymous repetitions). The research has confirmed that repetition is one of the most productive means of expressive syntax in terms of ensuring structural and semantic unity within individual contextualised fragments and at the level of the text as a whole. In the studied contextualised fragments, this means tends to converge with lexical and semantic expressive means, such as epithets, similes, and in some cases – metaphor, hyperbole and metonymy. The convergence of expressive means creates an enhanced expressiveness of the text, regulating the emotional impact on the reader in accordance with the author's intention. The prospect of further research is related to the establishment of the pragmatic potential and narrative functions of expressive syntax based on the reduction of the original sentence model.