Динамічні особливості усних англомовних команд в судноплавному дискурсі

Abstract

Стаття присвячена вивченню динамічних особливостей вимовляння аутентичних морських команд, що належать до шести функціональних груп, а саме: морські команди на кермо, у машинне відділення, команди при швартуванні, при постановці на якір, команди, що віддаються при небезпеці на судні та за його бортом, команди при бункеруванні. Морська команда в роботі розглядається як невід’ємна частина судноплавного дискурсу і характеризуються точністю та однозначністю. Матеріалом дослідження слугували аудіозаписи 125 автентичних морських команд загальною тривалістю 87 хвилин. Дослідження проводилось у два етапи: перцептивний аналіз мовленнєвих відрізків та інструментальний аналіз з використанням програмного пакета PRAAT. Основною одиницею дослідження виступає тональна група або синтагма. Встановлено, що більшість морських команд вимовляється з підвищеною та помірною гучністю. Помірна гучність найбільше маркує команди при швартуванні, а найменше – команди при небезпеці на судні або за бортом. Найбільший відсоток морських команд, що характеризуються широким діапазоном, становлять команди, що віддаються при небезпеці на судні або за бортом; середнім діапазоном – морські команди, що віддаються при постановці на якір; вузьким діапазоном – морські команди при швартуванні. Відзначено, що морські команди при небезпеці на судні або за його бортом вирізняються найвищим показником середньоскладової інтенсивності, а також найвищим значенням пікової інтенсивності. Дослідження усереднених показників розподілу максимумів інтенсивності продемонструвало, що відсоток локалізації Imax на першому наголошеному та ядровому складах є приблизно однаковим, а відсоток локалізація Imax у шкалі є найменшим. Смисловий або емоційний центр у морських команд частіше локалізується на першому наголошеному та ядровому складах. Таким чином, для кожної групи морських команд характерним є певний репертуар динамічних характеристик, що диференціюють її за функціональною належністю.

The article is devoted to the study of the dynamic peculiarities of the pronunciation of authentic maritime commands belonging to six functional groups, namely: steering commands, engine room commands, mooring commands, anchorage, and bunkering commands, emergency commands. The maritime command is considered an integral part of the shipping discourse and is characterized by precision and unambiguity. Audio recordings of 125 authentic maritime commands with a total duration of 87 minutes were chosen as the research material. The study was conducted in two stages: perceptual analysis of speech segments and instrumental analysis using the PRAAT software package. The main unit of research is a tonal group or syntagm. It has been established that the majority of maritime commands are pronounced with high and moderate loudness. The highest frequency of moderate loudness is used when pronouncing anchorage commands, and the lowest one when pronouncing emergency commands. The largest percentage of maritime commands, characterized by a wide dynamic range, are emergency commands; a middle dynamic range – anchoring commands; a narrow dynamic range – maritime commands during mooring. It has been noted that maritime emergency commands are distinguished by the highest percentage of mean intensity, as well as the highest figure of peak intensity. The study of the mean indicators of the distribution of intensity maxima showed that the percentage of localization of Imax on the first accented and nuclear syllables is approximately the same, and the percentage of localization of Imax in the scale is the smallest. The semantic or emotional centre in maritime commands is more frequently localized on the first stressed and nuclear syllables. Thus, each group of maritime commands is characterized by a certain repertoire of dynamic characteristics that differentiate it according to its functional affiliation.