Проблема відтворення ідіостилю у контексті україномовного перекладу роману Йозефа Рота «Йов»

Abstract

У статті на матеріалі роману Йозефа Рота «Йов» та його україномовного перекладу Юрка Прохаська здійснено аналіз та зроблено акцент на індивідуальному стилі саме перекладача, а не автора, оскільки цей аспект відіграє вирішальну роль у результаті перекладацької діяльності. Сьогодні існує концептуальний термін перекладацька особистість або ж особистість перекладача, який описує внутрішні та зовнішні особистісні характеристики перекладача, що неодмінно впливають на процес та результат перекладу. До цього терміну відносяться когнітивні та соціокультурні компетенції, які сприяють розумінню перекладача значення та інтенції тексту мовою оригіналу. Ідіостиль перекладача відображає його професійні навички, досвід та здатність співпрацювати з автором оригінального тексту, від чого залежить успіх перекладу, його адекватність та доступність. Однак, існує питання доцільності використання ідіостилю, оскільки завдання перекладача – зберегти автентичність тексту мовою оригіналу та забезпечити правильність перекладу. Індивідуальні стильові рішення, які можуть порушити зміст першопочаткового твору, мусять уникатися. Основна мета перекладу – це передача автентичного змісту тексту, а не підкреслення індивідуальності перекладача, його бачення та його власного стилю. В результаті зловживання власним ідіостилем перекладач може досягти зворотного результату своєї мети: переклад не відповідатиме оригіналу, цільова аудиторія може не зрозуміти сутність цих перекладацьких рішень, порушується інтенція автора та втрачається гармонія стилю твору. У статті ведеться пошук відповіді на питання, що стосуються міри та доцільності введення індивідуального стилю перекладача в текст мовою перекладу на основі перекладу Юрка Прохаська, який прийняв рішення використати значну кількість галицизмів в україномовному тексті, хоча німецькою мовою діалектизми відсутні.

The article analyzes the idiolect of the translator in the context of the novel «Job» by Joseph Roth and its Ukrainian translation by Yurko Prokhasko. The emphasis is placed on the translator's personal style, rather than the author's, as this aspect plays a crucial role in the process and outcome of translation. The term «translator's personality» or «ranslation persona» is used to describe the internal and external personal characteristics of the translator that inevitably affect the process and outcome of translation. These include cognitive and socio-cultural competencies that help the translator understand the meaning and intention of the original text. The translator's individual style reflects their professional skills, experience, and ability to collaborate with the author of the original text, which determines the success of the translation, its adequacy, and accessibility. However, there is a question of the appropriateness of using idiolect, as the translator's task is to preserve the authenticity of the original text and ensure the correctness of the translation. Individual stylistic decisions that may undermine the content of the original work must be avoided. The main goal of translation is to convey the authentic meaning of the text, not to emphasize the translator's individuality, vision, or style. The misuse of idiolect by the translator can result in the opposite outcome of their goal: the translation may not correspond to the original, the target audience may not understand the essence of these translation decisions, the author's intention may be violated, and the harmony of the style of the work may be lost. The article searches for an answer to the question of the measure and appropriateness of introducing the translator's individual style into the text of the translation based on Yurko Prokhasko's translation, who decided to use a significant number of Gallicisms in the Ukrainian text, although they are absent in the German language dialects.