Риси бойківського говору в Хітарському рукописному збірнику і пол. XVIII ст. (фонетичний рівень)

Abstract

Стаття присвячена дослідженню діалектних звукових явищ, засвідчених у Хітарському рукописному збірнику І пол. XVIII ст. Зазначено, що пам’ятка стала відомою завдяки В. Гнатюкові, який знайшов її у с. Хітар Стрийського повіту, хоча, очевидно, створено рукопис на території Закарпаття. Мова збірника насичена живомовними елементами – як тими, що засвідчують нормування фонетичної системи української мови у І пол. XVIII ст., так і діалектними, зокрема притаманними бойківським говіркам. Метою статті є виокремлення й аналіз фонетичних особливостей бойківського говору в мові Хітарського збірника. У підсистемі вокалізму виявлено низку мовних рис, характерних для північнокарпатського говору, а саме: вживання на місці [і] (< *[ě]) голосного [и], наявність голосного заднього ряду [ы], відсутність переходу етимологічного [о] в [а], специфічні рефлекси [ръ] ([рь]), [лъ] ([лъ]), [ър] ([ьр]), [ъл] ([ьл]) між приголосними, зміна [у] на [о], звук [е] після [j] на початку слова та ін. Підсистема консонантизму бойківських говірок у Хітарському рукописі представлена такими явищами: м’яка вимова [р] та шиплячих приголосних, зміна [л] у кінці складу на [ў], усічення звуків у середині та в кінці слів, відсутність подовження передньоязикових приголосних, відсутність після губних епентетичного [л], специфічні вияви асиміляції та дисиміляції приголосних тощо. Дані діалектології вказують на те, що більшість фонетичних рис, зафіксованих у рукописі, є фактом живого мовлення сучасних носіїв бойківських говірок. Виявлені діалектні особливості засвідчені порівняно незначною кількістю прикладів, адже у пам’ятці переважають загальномовні елементи, які пізніше стали нормою української літературної мови. Крім цього, локальні риси затемнені тогочасним етимологічним правописом. А фіксація на письмі особливостей говіркового мовлення свідчить про руйнування книжних традицій в тогочасній літературно-писемній практиці. Зазначено, що подальші дослідження Хітарського рукопису дозволять виявити діалектний вплив на всіх рівнях мовної системи, а також з’ясувати співвідношення локальних та загальноукраїнських елементів у мові пам’ятки.

The article presents the study of dialectal sound phenomena registered in the Khitar manuscript collection of the early 18th century. It is noted that this collection became famous thanks to V. Hnatyuk, who found it in the village of Khitar in the Stryi district, although the manuscript itself was apparently created in Transcarpathia. The language of the manuscript is saturated with the living speech elements – those that testify to the normalization of the phonetic system of the Ukrainian language in the early 18th century as well as dialectal ones, in particular those characteristic of Boykos patois. The objective of the article is to highlight and analyze the phonetic features of the Boykos patois in the language of the Khitar collection. In the subsystem of vocalism, a number of linguistic features characteristic of the North Carpathian dialect were revealed, namely: the use of the vowel [и] instead of [i] (< *[ě]), the presence of the back vowel [ы], the absence of the etymological transition of [о] into [a], specific reflexes [rъ] ([rь]), [lъ] ([lъ]), [ър] ([ьr]), [ъl] ([ьl]) between consonants, the change of [u] into [o], the use of [е] after [j] at the beginning of a word, the prefix [і], etc. The subsystem of consonantism of the Boykos patois in the manuscript is represented by the following phenomena: the soft pronunciation of [r] and sibilants, the change of [l] into [ў] at the end of a syllable, reduction of sounds in the middle and at the end of a word, the absence of lengthening of front-lingual consonants, the absence of the epenthetic [л] after labial consonants, specific cases of consonant assimilation and dissimilation, etc. Dialectological data indicate that most of the phonetic features registered in the manuscript are a fact of the living speech of contemporary speakers of Boykos patois. Identified dialectal features are evidenced in a relatively small number of examples, since the manuscript is dominated by common language elements, which later became the norm of the Ukrainian literary language. In addition, local features are obscured by the contemporary etymological spelling. However, the fact that the features of the spoken language were fixed in writing testifies to the deterioration of book traditions in the literary and written practice of the time. It is noted that further studies of the Khitar manuscript will allow us to reveal the dialectal influence at all levels of the language system, as well as to clarify the ratio of local and all-Ukrainian elements in the language of the manuscript.