Анімалістичний дискурс у культурно-концептуальному просторі українців

Abstract

У статті проаналізовано особливості концептуалізації тварини як комуніканта та загальні дискурсивні характеристики спілкування з тваринами. Мета нашог о дослідження полягає у визначенні комунікативного статусу тварини за допомогою мовних маркерів дискурсу, аналізі особливостей структури та функціонування дискурсу свійських тварин. Об’єктом дослідження є дискурс домашніх тварин, а саме опис комунікативних актів людини з домашньою твариною, асоціативне поле «тварина» у мовній свідомості інформантів. Предметом дослідження є статус тварини у системі дискурсу та системі асоціативних зв’язків у мовній свідомості людини. Загальні концептуальні характеристики тварини, відображені в мовній картині світу нації, було виявлено за допомогою спрямованого асоціативного експерименту, специфічний фактор статусу тварини як комуніканта та просторова й темпоральна організація комунікативного акту досліджувались за допомогою загального опитування. Матеріал дослідження складали 50 анкет, заповнені інформантами різних вікових груп. У межах асоціативного експерименту досліджувалось загальне ставлення до тварин на підґрунті базових людських емоцій. Результати дослідження показали, що ядро асоціативного поля негативних емоцій (страх, сум, агресія, відраза) складають великі дикі й хижі тварини (вовк, ведмідь, змія), а також екзотичні тварини (гієна). На периферії знаходяться домашні та свійські тварини (собака, вівця), а також невеликі дикі (їжак). Асоціативне поле позитивних емоцій (радість, задоволення) включає домашніх тварин, близьких до людини (собака, кіт, хом’як). Концептосфери позитивних та негативних емоцій мають точку перетину, представлену асоціатом собака: за даними експерименту, собака дарує радість та задоволення, але також викликає сум. Причиною останнього твердження, на наш погляд, може бути негативна концептуалізація собаки у мовній картині світу українців (відображеної у фразеологічному фонді української мови: голодний як собака, собаче життя, злий як собака тощо. Найбільш прийнятними в ролі суб’єктів комунікації у картині світу носіїв української мови є домашні тварини, що історично перебувають у тісному контакті з людиною (собака, кіт, хом’як тощо). У межах експерименту досліджувались також особливості ідентифікації тварини як фігуранта дискурсу, її участі (активної чи пасивної) в його розгортанні. З цією метою було вивчено особливості приписування характеристик тваринам, які описували загальні якості (сильний; лагідний, страшний), розумові здібності (кмітливий, винахідливий) та мовленнєву здатність (красномовний, іронічний). Результати дослідження показали, що значну роль у приписуванні тих чи інших ознак тваринам мають усталені уявлення, стереотипи, сформовані історично-культурним досвідом нації й відображені фразеологією та прецедентними текстами певного народу.

The purpose of our study is to determine the communicative status of the animal using language markers of discourse, analysis of the structure and function of the discourse of domestic animals. The object of our study is the discourse of domestic animals, namely the description of communicative acts of a person with a pet, the associative field "animal" in the linguistic consciousness of the respondents. The subject of the study is the status of the animal in the discourse system and the system of associative connections in the linguistic consciousness of a person. The general conceptual characteristics of the animal, reflected in the nation's linguistic picture of the world, were revealed by means of a directed associative experiment, the specific factor of the animal's status as a communicator and the spatial and temporal organization of the communicative act were investigated with the help of a general survey. Materials & Methods. The research material consisted of 50 questionnaires filled in by informants of different age groups. In the framework of the associative experiment, the general attitude to animals on the basis of basic human emotions was studied. Results. The results of the study showed that the core of the associative field of negative emotions (fear, sadness, aggression, disgust) are large wild and predatory animals (wolf, bear, snake), as well as exotic animals (hyena). Domestic animals and pets are on the periphery (dog, sheep), as well as small wild animals (hedgehog). The associative field of positive emotions (joy, pleasure) includes pets close to people (dog, cat, hamster). The conceptual spheres of positive and negative emotions have a point of intersection represented by the association with a dog: according to the experiment, the dog gives joy and happiness, but also causes sadness. The reason for the latter statement, in our opinion, may be the negative conceptualization of the dog in the linguistic picture of the world of Ukrainians (reflected in the phraseological fund of the Ukrainian language: hungry as a dog, dog life, angry as a dog, etc.). Pets are the most appropriate subject of communication for the Ukrainian’s picture of the world due to the fact that they historically are close in contact with people (dog, cat, hamster, etc.). The experiment also explored the features of identifying the animal as a participant in the discourse, its part (active or passive) in its deployment. The features of attributing characteristics to animals which describedn the general qualities (strong; gentle, frightening), mental abilities (smart, creative) and speech abilities (eloquent, ironic) have been researched. Conclusions. The results have shown that the significant role in attributing certain characteristics to animals play stereotypes, established ideas formed by the historical and cultural experience of the nation and reflected in its fraseology and precedent texts.