Ім’я та ідентичність: нефілологічні дискусії на філологічну тематику

Abstract

Стаття присвячена дискусії довкола сучасної антропонімії українців. На матеріалі обговорень у непрофесійних колах – у соціальній мережі Facebook і на YouTube-каналах – досліджено настрої й тенденції, пов’язані з баченням ролі власного імені в національному самовизначенні українців у XXI столітті. За точку відліку взято повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 2022 р., коли, на думку частини дискутантів, відбулося прискорене переосмислення національних цінностей. Матеріалами дослідження стали коментарі під дописами та відео, пов’язані з обговоренням українських та російських варіантів офіційних і неофіційних імен у контексті опору російській мовно-культурній експансії. Українці без філологічної освіти охоче обговорюють проблеми українського антропонімікону та його стосунок до національної ідентичності. Дослідження текстів коментарів показало, що погляди на співвідношення «ім’я/національне я» в дискутантів неоднакові. Для одних мовців український варіант імені чи гіпокористики – обов’язковий складник поваги до свого народу, інші ж наполягають на свободі вибору й неприпустимості нав’язування єдиного стандарту антропономінації. Матеріали на тему українізації імен породжують в учасників дискусії різні емоції та амбіції: бажання популяризувати українські варіанти антропонімів чи, навпаки, заперечити їхнє право на існування в сучасному світі; несхвалення практики використання російських варіантів імені; опір втручанню у приватну сферу та ін. Особисті життєві історії, якими ділилися учасники обговорень, засвідчують, що вибір варіанта імені може становити суспільну проблему. Зокрема, порушено питання захисту права на українську звукову оболонку імені перед однокласниками, вчителями, працівниками державних органах, у соціальних мережах тощо. Проілюстровано, як українці, зокрема неповнолітні, вимагають поваги до їхньої особистості та/або до їхнього національного самовизначення через наполягання на відповідному варіанті імені.

The article deals with the discussion around the state-of-the-art anthroponymy of Ukrainians. A case study of the social media talks in non-professional communities (comments on Facebook and YouTube) focuses on exploration of moods and trends related to the interpretation of proper names and their modifications in the national identification of the Ukrainians in 21st century. As a starting point, the full-blown invasion of the Russian Federation in Ukraine 2022 has been accepted, when a rapid reconsideration of national values arose, as some discussants state. The paper analyzes comments on the posts and videos related to Ukrainian and Russian variants of formal and informal proper names within the context of the resistance to the Russian linguistic and cultural expansionism. The comments analysis reveals that Ukrainians without philological degree willingly discuss problems of the Ukrainian anthroponymicon and what the way it concerns the national identity. The discussants have non-similar views on the ratio between the name and national Selves. Some speakers are of the opinion that the Ukrainian variant of a name or a hypocoristic is an indispensable component of the respect for their nation; the others, however, insist on the free choice and unacceptability of forcing a single standard in the name giving. Materials related to the ukrainization of names produce diverse emotions and ambitions among discussants: aspiration to popularize Ukrainian variants of anthroponyms or vice versa, to negate their eligibility to exist in the modern world; disapproval of Russian variants of names; resistance to the invasion of privacy etc. Personal life stories shared by participants of the debates reflect that choosing of a name variant might be a social problem. For instance, an issue of protecting the right for the Ukrainian sound shell of a name is raised. The discussants tell that they had to fight about that against their classmates, teachers, state officials, on social media a. s. f.