Informal language in official political speeches

Abstract

The current study tries to investigate the linguistic means of informal language in the formal speeches of world-famous English-speaking politicians. Political discourse has its own semantic and stylistic features, differs in dynamism and mobility, therefore reflects any changes in the political community by the language of politics. It motivates the relevance of the research. The study of the language means of modern politics, as well as the comprehensive analysis of the texts of political speeches are regarded. The main aspects of the process of international interaction are considered to evaluate the success of political communication with its various forms. The current use of informal vocabulary is a common way of expressing political speeches purpose to win the trust of the addressee. The research reveals that the public political speech of the formal register is inclined to be informal to reach and influence the addressees, their mind and opinion. It is most often emotionally distinguished by a stylistically mixed lexical composition with a pronounced conversational component, structures characteristic of conversational speech, numerous appeals to the audience. A political speech delivered in public is an official political performance of a speaker mainly in the form of a monologue for a sufficiently large and organized audience. Saturated with the means of informal language it can be the result of deliberate stylization of the text in order to give the politician’s speech expressiveness, persuasiveness and emotionality. Demonstrative disregard for the social distance between the politician and voters, deviation from the official rules of formal discourse are used by politicians in order to get closer to the language of the people. The appropriate and unobtrusive use of informal language in the political speeches of modern Western leaders makes it possible to briefly convey the essence of the statement in a figurative form, enliven the language, and draw the attention of the addressee to it. The wide use of the potential of the informal register in public speeches by politicians is due to brevity and the presence of an evaluative and emotional modality in its semantic structure.

У статті розглянуто актуальну проблему лінгвістичних особливостей використання неофіційної мови в офіційних промовах всесвітньо відомих англомовних політиків. Актуалізовано необхідність дослідження політичної мови як особливої мовної підсистеми зі своїми семантичними та стилістичними особливостями. Вони вирізняються динамічністю та рухливістю, які дозволяють відобразити будь-які зміни у політичній спільноті у мові політики. Підкреслено, що вивчення мовних засобів сучасної політики, а також лінгвістичний аналіз текстів політичних промов дозволяють розглянути основні аспекти процесу функціонування міжнародної взаємодії, оцінити успішність політичної комунікації, що набуває різноманітних форм. Наразі використання можливостей неофіційної мови є поширеним способом увиразнення політичних промов. Публічний політичний виступ неформального регістру найчастіше емоційно відрізняється стилістично змішаним лексичним складом з вираженим розмовним компонентом, структурами, властивими розмовному мовленню, численними зверненнями до аудиторії. Підкреслено, що політична промова, насичена засобами неофіційної мови, може бути результатом навмисної стилізації тексту з метою надання виступу політика виразності, переконливості та емоційності. Показове нехтування соціальною відстанню між політиком та виборцями, відступ від офіційних канонів формального дискурсу використовуються політиками з метою наближення до мови народу, таким чином завоювання довіри аудиторії. Зазначено, що доречне та ненав’язливе вживання засобів неформальної мови в політичному мовленні сучасних західних лідерів дозволяє коротко, в образній формі передати суть висловлювання, пожвавити мову, привернути до неї увагу слухачів. Частотність використання неформальної мови у публічних промовах політиків зумовлена лаконічністю та наявністю у його смисловій структурі оцінної та емотивної модальності.