Виправлення і ресоціалізація неповнолітніх ув’язнених як критерій ефективності застосовуваних до них заходів заохочення і стягнення

Abstract

Стаття присвячена аналізу поширеного у доктрині кримінально-виконавчого права розуміння сутності виправлення і ресоціалізації засуджених, а також з`ясуванню впливу застосовуваних до неповнолітніх ув`язненихзаходів заохочення і стягнення на їхнє виправлення і ресоціалізацію, а відтак, обґрунтуванню значення виправлення і ресоціалізацію як критерію ефективності таких заходів. Авторкою висвітлено положення низки нормативно-правових актів у сфері кримінально-виконавчого права загалом та ювенальної юстиції зокрема, котрі наголошують, що метою виконання покарань повинно бути виправлення та ресоціалізація засуджених. А крім того, виявлено, що міжнародно-правові стандарти виконання покарання у виді позбавлення волі у питанні виправлення і ресоціалізації засуджених орієнтовані передусім на розвиток соціально корисних професійних навичок та особистих здібностей ув`язнених; та встановлено, що український законодавець теж передбачив формування життєвих навичок у неповнолітніх ув`язнених. У статті зроблено висновок про iснування ступенiв виправлення та досліджено визначення їх у низці Методичних рекомендацій Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також розкрито критерії, показники оцінки ступеня виправлення засудженого у дисциплінарній практиці установ виконання покарань. Притому авторкою стверджено, що основними засобами виправлення і ресоціалізації є, зокрема, режим, а система заходів заохочення і стягнення є одним з його основних елементів, одним із засобів його забезпечення, а отже і одним із основних засобів виправлення і ресоціалізації неповнолітніх ув`язнених, безпосередньо слугуючим меті їхнього виправлення і ресоціалізації. А відтак, доведено, що ступінь виправлення засудженого засвідчує ефективність застосовуваних до нього заходів дисциплінарного впливу. Причому як критерій ефективності застосовуваних до неповнолітнього ув`язненого заходів заохочення і стягнення авторка розглядає його юридичне виправлення, а не психологічне, а також пенітенціарну ресоціалізацію, котра є продовженням процесу його виправлення у контексті внутрiшнiх психологічних, а не соціальних чинників, на противагу пенітенціарній ресоціалізації.

The article is devoted to the analysis of the understanding of the essence of the correction and resocialization of convicts, which is common in the doctrine of criminal executive law, as well as to the clarification of the influence of the measures of incentives and penaltiesapplied to juvenile prisoners on their correction and resocialization, and so, to the justification of the value of correction and resocialization as a criterion of effectiveness such measures.The author highlighted the provisions of a number of normative legal acts in the field of criminal enforcement law in general and juvenile justice in particular, which emphasize that the purpose of execution of punishments should be the correction and resocialization of convicts. And in addition, it was found that the international legal standards for the execution of punishment in the form of deprivation of liberty in the matter of correction and resocialization of convicts are primarily focused on the development of socially useful professional skills and personal abilities of prisoners; and it was established that the Ukrainian legislator also provided for the formation of life skills in juvenile prisoners.The article concludes about the existence of degrees of correction and examines their definition in a number of Methodological recommendations of the State Department of Ukraine on issues of execution of punishments, as well as discloses the criteria and indicators for assessing the degree of correction of a convict in the disciplinary practice of institutions for the execution of punishments.At the same time, the author asserted that the main means of correction and resocialization are, in particular, the regime, and the system of measures of incentives and penaltiesis one of its main elements, one of the means of its provision, and therefore is one of the main means of correction and resocialization of juvenile prisoners, directly serving the purpose of their correction and resocialization.And so, it has been proven that the degree of correction of the convict testifies to the effectiveness of the measures of disciplinary influence applied to him. Moreover, the author considers as a criterion for the effectiveness of the measures of incentives and penaltiesapplied to a juvenile prisoner his legal correction, not psychological, as well as penitentiary resocialization, which is a continuation of the process of his correction in the context of internal psychological, not social factors, as opposed to penitentiary resocialization.