Semantic analysis of the constituent elements of the secondary predicative complex SN1 – SV (V – SN2 – X)

Abstract

Determining the prerequisites for the emergence of predicative relations in linguistic constructions in order to establish the possibility of the existence of valence restrictions and the relationship between the semantic content of verbs is the task of this linguistic research. The aim of the study is to perform a complex analysis of attributive constructions in order to identify their productive predicative potential in modern French, based on the theory of valence, verbal semantics and secondary predication. The present article is dedicated to the semantic analysis of the constituent elements in sentences containing attributive complement wich form the secondary predicative complex SN1 – SV (V – SN2 – X). The structural and semantic characterisation of the types of attributive constructions is carried out in the context of two initial theories – the status of the referent and the actual division of the sentence. An independent study of the relationship between the manifestations of predication and the semantic and syntactic structure of the sentence is made by determining the valence properties of attributive verbs.The differences between types of constructions with an attributive complement are described and illustrated, and it is established that there is a direct connection between the type of attributive sentences and the appearance of predicative relations. Given the types of interpretation of attributive sentences and, based on the results of contextual analysis, it became possible to prove that change of argumentative structure in verbal group gives a reason to treat attributive verb with elements SN2 (object complement), X (attributive complement) as a predicative focus of these sentences. As a result of this analysis, it was found that the distributional environment and the degree of homogeneity of verbs are pivotal in the formation of the secondary predicative complex from the semantic and syntactic point of view.

Визначення передумов виникнення предикативних відношень у мовних конструкціях з метою встановлення можливості існування валентних обмежень та зв’язку між семантичним наповненням дієслів є завданням цієї лінгвістичної розвідки. Метою дослідження є комплексний аналіз атрибутивних конструкцій для виявлення їх продуктивного предикативного потенціалу в сучасній французькій мові на основі теорії валентності, дієслівної семантики та вторинної предикації. Цю статтю присвячено семантичному аналізу складових елементів у реченнях з атрибутивним додатком прямого та непрямого додатка, які утворюють вторинний предикативний комплекс SN1 – SV (V – SN2 – X). Структурно-семантичну характеристику типів атрибутивних конструкцій здійснено в контексті двох вихідних теорій – статусу референта та актуального членування речення. Проведено самостійне дослідження взаємозв'язку між проявами предикації та семантико-синтаксичною структурою речення шляхом визначення валентних властивостей атрибутивних дієслів, їх семантичного наповнення та синтаксичної сполучуваності. Описано та проілюстровано відмінності між типами конструкцій з атрибутивним додатком і семантико-синтаксичною структурою речення та встановлено, що існує прямий зв’язок між типом атрибутивного речення і проявом предикативних відношень. Враховуючи типи інтерпретації атрибутивних речень і спираючись на результати контекстуального аналізу, вдалося довести, що зміна аргументної структури дієслівної групи дає підстави розглядати атрибутивне дієслово з елементами SN2 (атрибутивний додаток додатка), X (атрибутивний додаток) як предикативний фокус цих речень. В результаті проведеного аналізу встановлено, що середовище дистрибуції та ступінь однорідності дієслів є визначальними у формуванні вторинного предикативного комплексу з семантико-синтаксичного погляду.