Інтерсеміотичне перекодування драми Е. Олбі “Three Tall Women”

Abstract

Статтю присвячено дослідженню особливостей інтерсеміотичного перекодування драми Е. Олбі “Three Tall Women” на сцені. Театральна інсценізація передбачає перенесення драматичного тексту в мультимодальне середовище, де смислотворення відбувається за рахунок не тільки мовних знаків, а й візуальних образів. Виявлено, що під час відтворення драматичного твору на сцені збережено основну ідею тексту оригіналу. Однак мають місце і відмінності. Режисер-постановник виступає у ролі перекладача та визначає сюжет, а також образи героїв, що постануть перед глядачем. Ураховуючи специфіку відтворення драматичного тексту на сцені, текст оригіналу неминуче зазнає значних змін, оскільки режисер-постановник вирішує, які саме деталі зберегти, а які опустити, на чому акцентувати увагу глядача, а що представити як вторинне. Окрім того, у драматичному тексті емоції персонажів та їх переживання описуються вербально і водночас відтворюються жестами, мімікою та завдяки музичному супроводу тієї чи іншої сцени у виставі. Важливими під час перекладу є соціокультурна перекладацька компетенція, екстралінгвістичні або фонові знання вихідної культури. До неадекватного потрактування драматичного тексту призводить відхилення від дотримання ідіостилістичної специфіки у перекладі. Необхідним є відтворення національно-культурної своєрідності драматичного тексту. До того ж у процесі дослідження встановлено, що обов’язковим постає відтворення лінгвокультурної специфіки вживання лексико-семантичних одиниць у мовленні героїв п’єси. Встановлено, що урахування контексту написання драми та розкриття ідейного спрямування драматичного твору є необхідним для сприйняття глядача. Режисер-постановник стає ніби співавтором та його інсценізація передбачає, що текст оригіналу актуалізується в інтерпретації окремого глядача, який вкладає у нього власне розуміння.

The article deals with the study of the peculiarities of the intersemiotic recoding of E. Albee’s drama “Three Tall Women” through the theatre. Theatrical staging involves the transfer of a dramatic text into a multimodal environment, where meanings are constructed not only through linguistic signs but also through visual images. It was revealed that during the reproduction of the dramatic work on the stage, the main idea of the original literary source was preserved. However, there are also differences. The stage director acts as a translator and determines the plot, as well as the images of the characters will appear in front of the audience. Taking into account the peculiarities of the reproducing of the source at the stage, the original text will inevitably undergo significant changes, as the stage director decides which details to keep and which to omit, what to focus the audience’s attention on, and what to present as secondary. In addition, the emotions of the characters and their experiences are described verbally and at the same time are reproduced with gestures, facial expressions, and thanks to the musical accompaniment of one or another scene in the performance. Sociocultural translation competence and extralinguistic or background knowledge of the source culture are important during the translation. Inadequate interpretation of the dramatic text leads to deviation from compliance with idiostylistic specificity in the translation. It is necessary to reproduce the national and cultural originality of the dramatic text. In addition, in the process of research, it was established that it is necessary to reproduce the linguistic and cultural specificity of the use of lexical-semantic units in the speech of the characters of the play. It has been established that the context of writing the drama and revealing the ideological direction of the dramatic text is necessary for the adequate audience’s perception. The stage director becomes a co-author and his staging assumes that the source is actualized in the interpretation of an individual viewer, who invests his understanding.