Топоси світової літератури в інтерпретації Тараса Шевченка-художника

Abstract

Мета студії – визначити зміст і специфіку авторської інтерпретації світового літературного інтертексту в малярському доробку Шевченка. Об’єктом дослідження обрані твори художника, інспіровані сюжетами античності, Біблії і західноєвропейських літератур. Розглянуті питання авторської мотивації у виборі літературного джерела та особливостей інтерпретації традиційних сюжетів крізь призму основних мотивів творчості Шевченка загалом. Для цього застосовані історико-культурний, інтертекстуальний і герменевтичний методи дослідження. Доведено, що в доробку Шевченка-художника античні сюжети є джерелом його історичного та міфологічного живопису. Окрім просвітницької мети ознайомити аудиторію з історико-культурним «профілем» давньої цивілізації, художник зосереджує увагу на таких екзистенціалах, як смерть і самотність. Відтворені Шевченком-художником сцени, пов’язані зі смертю персонажів античної історії (Олександр Македонський, Сократ, Лукреція, Віргінія), відбивають актуальність для авторської концепції проблематики вибору, співвідношення між особистим і громадським, свободи. Натомість античні міфологічні й легендарні сюжети увиразнюють розуміння Шевченком різних аспектів стану самотності. Спостережено, що Шевченкове тлумачення біблійного інтертексту, зокрема притчі про блудного сина, виявляє тенденцію до проставляння нових акцентів у її інтерпретації. Відтак прецедентний сюжет осучаснюється і стає авторською версією історії про втрату ідентичності. Визначено, що осмислення Шевченком постаті шекспірівського короля Ліра виходить за межі ілюстрації. Цей образ перетворюється на міфологему трагічного стоїка. Тоді як Робінзон Крузо Д. Дефо у сепії Шевченка відповідає його алегоричній інтерпретації розкаяного блудного сина, яку запропонував сам автор роману. Водночас помітний перегук живописної версії Робінзона з Шевченковою інтерпретацією Діогена та характерними для автопортретів деталями-характеристиками. Узагальнено, що, як і в поезії, осмислення Шевченком інтертекстем перетворюється на метамову для озвучення основних ідейних наративів власної творчості; на засіб проведення аналогій і увиразнення художньої картини світу; на підґрунтя для авторської міфотворчості.

The study aims to determine the specifics of the author's interpretation of the world literary intertext in Shevchenko's paintings. This research focuses on Shevchenko's artistic works, which were inspired by themes from Antiquity, the Bible, and Western European literature. Through the use of historical-cultural, intertextual, and hermeneutic research methods, this study examines the author's motives for selecting a literary source and analyzes Shevchenko's interpretation of traditional plots based on the key themes present in his works. The research confirms that Shevchenko drew inspiration from themes of Antiquity for his historical and mythological paintings. Shevchenko endeavours to educate his audience on the historical and cultural profile of the civilization of Antiquity while focusing on such existential issues as death and loneliness. Shevchenko portrays the scenes related to the death of characters of Antiquity such as Alexander the Great, Socrates, Lucretia, and Virginia. Through these depictions, he reflects on the issue of choice, the balance between personal and national interests, and the problem of freedom. On the other hand, Shevchenko employs mythological and legendary plots to convey different aspects of solitude. Shevchenko's interpretation of the biblical intertext, specifically the parable of the prodigal son, demonstrates a tendency to emphasize new aspects in its interpretation. As a result, the original plot is updated and transformed into the author's interpretation of a tale about the struggle with losing one's sense of self. It has been concluded that Shevchenko possesses a deeper understanding of Shakespeare's King Lear beyond mere illustration. The image transforms into the author's mythological symbol of a tragic stoic. Meanwhile, Shevchenko adopts Defoe's proposed allegorical interpretation of Robinson Crusoe's image as the repentant prodigal son. Simultaneously, there is a distinct resemblance between Robinson's pictorial representation and Shevchenko's portrayal of Diogenes, including certain distinctive features that are typical of self-portraits. In summary, Shevchenko uses intertextual interpretation as a metalanguage to convey his main ideological narratives and to create analogies that express his artistic view of the world. This approach forms the foundation for the author's myth-making, which is also evident in his poetry.