Формально-граматична структура непоширеного речення без обов’язкових приприсудкових компонентів у художній комунікації Олеся Гончара

Abstract

Статтю присвячено вивченню основних аспектів формально-граматичної структури непоширеного речення дієслівної будови. Дослідження здійснено в контексті продовження наукових розробок Володимира Шмілауера, в основу яких покладено концепцію про непоширені речення з предикатом так званої закритої семантики, вираженим абсолютивним дієсловом, що не потребує залучення додаткових другорядних членів для його уточнення. Уже частково розроблена в україністиці працями Л. Дерев’янко, Н. Дзюбишиної та іншими наша наукова студія вибудувана на основі положень про семантично достатній присудок без обов’язкових приприсудкових компонентів, який є синтаксичною домінантою художньої комунікації майстра українського слова ХХ століття Олеся Гончара. З’ясовано, що у двоскладних непоширених реченнях дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів у прозі Олеся Гончара присудок буває, як правило, двох типів: простий або складений дієслівний. При чому, простий дієслівний присудок у художній комунікації письменника інколи ускладнюється. Доведено, що в художній комунікації Олеся Гончара функціонують такі типи односкладних непоширених речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні. Зроблено висновок, що присудок непоширеного речення у мовомисленні письменника, як правило, виражається словами, які не допускають у реченні обов’язкового комунікативного розгортання висловлювання. Тому склад присудків у непоширеному реченні теж структурно й семантично обмежений відповідними словесними формами, що характеризуються завершеністю семантики. Головний член односкладного непоширеного речення дієслівної будови в художній комунікації Олеся Гончара за формою збігається з присудком двоскладного речення, але поєднує в собі значення логічного суб’єкта та предиката і виражається словоформами із закритою семантикою.

The article is devoted to the study of the main aspects of the formal-grammatical structure of an uncommon verb structure sentence. The research was carried out in the context of the continuation of the scientific developments of Volodymyr Shmilauer, which is based on the concept of uncommon sentences with a predicate of closed semantics, expressed by an absolute verb that does not require the involvement of additional secondary members for its clarification. Already partially developed in Ukrainian studies by the works of L. Derevyanko, N. Dzyubishina and others, our scientific study is built on the basis of the provisions about a semantically sufficient predicate without mandatory predicate components, which is the syntactic dominant of the artistic communication of the master of the Ukrainian word of the 20th century, Oles Honchar. It was found that in two-syllable uncommon verb-type sentences without mandatory predicate components in the prose of Oles Honchar, the predicate is usually of two types: simple or compound verb. Moreover, a simple verb predicate in the writer's artistic communication is sometimes complicated. It is proved that the following types of monosyllabic uncommon sentences function in the artistic communication of Oles Honchar: definite-personal, indefinite-personal, generalized-personal, impersonal, infinitive. It was concluded that the predicate of an uncommon sentence in the writer's linguistic thinking is usually expressed by words that do not allow the mandatory communicative unfolding of the statement in the sentence. Therefore, the composition of predicates in an uncommon sentence is also structurally and semantically limited by the corresponding verbal forms characterized by the completeness of semantics. The main member of a monosyllabic uncommon sentence of the verb structure in the artistic communication of Oles Honchar coincides in form with the predicate of a two-syllabic sentence, but combines the meaning of a logical subject and a predicate and is expressed by word forms with closed semantics.