Історичний розвиток семантики англомовної номінації genius

Abstract

Стаття присвячена дослідженню історичного розвитку семантики номінації genius в англійській мові. Матеріалом дослідження слугували загальні тлумачні словники англійської мови, спеціалізовані словники й енциклопедії. Етимологічна довідка свідчить, що genius походить від прото-індоєвропейського кореня *gene – давати життя, народжувати із похідним значенням розмноження. Розвиток семантики номінації genius в англійській мові є цікавим процесом, який відбувався протягом багатьох століть. Слово genius походить від латинського слова, що означає «божественний дух» або «покровитель». В античному Римі genius відносилося до духа або божества, яке захищало та надавало підтримку людині. У середньовічній англійській мові, термін genius використовувався для позначення наділеності або таланту людини. Він був пов'язаний з ідеєю вродженої здібності або генія, яка була подарована людині від божественного духу. Наприклад, genius може використовуватися для опису талановитого художника, поета або музиканта. У сучасній англійській мові семантика genius була розширена та розгорнута. Вона включає в себе не тільки наділеність або талант, але і інтелектуальну силу, творчий потенціал та геніальність. Genius може використовуватися для опису особи, яка проявляє високу рівень здібностей та досягає видатних результатів у своїй галузі. Однак, варто зазначити, що семантика цієї номінативної одиниці також може варіюватися в залежності від контексту. Наприклад, genius може використовуватися для опису творчого винаходу або ідеї, яка є незвичайною та видатною. Отже, розвиток семантики номінації "genius" в англійській мові відбувався від ірраціонального значення покровительства та наділеності до більш широкого спектру значень. Перспективу роботи вбачаємо у можливості подальших досліджень лінгвістичного аспекту феномену геніальності в парадигмі лінгвоперсонології, контрастивної лінгвістики, психолінгвістики тощо.

The article is devoted to the study of the historical development of the semantics of the nomination genius in the English language. General explanatory dictionaries of the English language, specialized dictionaries and encyclopedias served as research material. The etymological reference indicates that genius comes from the Proto-Indo-European root *gene – to give life, to give birth with the derived meaning of reproduction. The development of the semantics of the nomination genius in the English language is an interesting process that took place over many centuries. The word genius comes from the Latin word meaning "divine spirit" or "patron". In ancient Rome, genius referred to a spirit or deity that protected and supported a person. In medieval English, the term genius was used to refer to a person's endowment or talent. It was associated with the idea of an innate ability or genius that was gifted to man by the divine spirit. For example, genius can be used to describe a talented artist, poet, or musician. In modern English, the semantics of genius has been expanded. It includes not only giftedness or talent, but also intellectual power, creative potential. Genius can be used to describe a person who exhibits a high level of ability and achieves outstanding results in their field. However, it is worth noting that the semantics of this nominative unit can also vary depending on the context. For example, genius can be used to describe a creative invention or an idea that is unusual and outstanding. Consequently, the development of the semantics of the nomination genius in the English language took place from the irrational meaning of patronage and endowment to a wider range of meanings. We see the perspective of the work in the possibility of further studies of the linguistic aspect of the phenomenon of genius in the paradigm of linguistic personology, contrastive linguistics, psycholinguistics, etc.