Латиномовна медична література середньовіччя: Одо з Мена

Abstract

Статтю присвячено аналізу авторства, композиції та змісту латиномовної медико-ботанічної поеми, з’ясуванню її дидактичного потенціалу. Матеріалом дослідження слугувала дидактична середньовічна поема французького лікаря і дослідника ХІ ст. Одо з Мена на Луарі (псевдонім Macer Floridus), збережені рукописи якої відомі під назвами “De viribus herbarum” або “De naturа herbarum”. Твір є компіляцією знань античних медиків і власного досвіду автора, скарбницею рецептів фітотерапії Середньовіччя. У поемі Мацера Флоридуса описано цілющі властивості 77 рослин селянських городів, трав луків і полів Європи, лікарських трав середньовічних фармацевтичних садів, а також ароматичних рослин і прянощів Сходу. Опис кожної рослини містить інформацію про класифікацію лікарської сировини за ступенем «тепла/холоду», «сухості/вологи», а також інформацію про вплив лікарських трав на чотири рідини людського організму: кров, слиз, жовту та чорну жовч. У кожному розділі представлено інформацію про лікувальні властивості і спосіб застосування рослини. Середньовічні медики успішно використовували лікарські рослини і прянощі для лікування і профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту, органів дихання, видільної системи, шкіри, очей. Художній стиль Мацера Флоридуса вирізняється насиченістю медичної і ботанічної лексики, інформативністю, лаконічністю, відсутністю тропів і фігур мови, що обумовлено загальним змістом і призначенням дидактичної поеми. Термінологічна лексика виконує в системі твору номінативну, інформативну і дескриптивну функції. Використання в тексті твору фахової термінології дозволило автору найбільш точно і влучно описати рослину, її властивості та лікувальну дію, спосіб використання, сприяло популяризації медичних знань серед населення, посилювало пізнавальне значення поеми.

The article is devoted to analysing the authorship, composition and content of the Latin-language medical and botanical poem, elucidation of its didactic potential. The study was based on a didactic medieval poem by the eleventh-century French physician and explorer Odo de Meung-sur-Loire (pseudonym of Macer Floridus), whose surviving manuscripts are known as “De viribus herbarum” or “De natura herbarum”. The work is a compilation of the knowledge of ancient physicians and the author’s own experience, a treasure trove of recipes for herbal medicine of the Middle Ages. The poem by Macer Floridus describes the healing properties of 77 plants from peasant gardens, herbs from European meadows and fields, medicinal herbs from medieval pharmaceutical gardens, and aromatic plants and spices from the East. The description of each plant contains information on the classification of medicinal raw materials according to the degree of “heat/cold”, “dryness/moisture”, as well as information on the effect of medicinal herbs on the four fluids of the human body: blood, phlegm, yellow and black bile. Each section provides information on the medicinal properties and method of use of the plant. Medieval physicians successfully used medicinal plants and spices to treat and prevent diseases of the gastrointestinal tract, respiratory system, excretory system, skin, and eyes. The artistic style of Macer Floridus is distinguished by the richness of medical and botanical vocabulary, informativeness, conciseness, and lack of tropes and figures of speech, which is determined by the general content and purpose of the didactic poem. Terminological vocabulary performs nominative, informative and descriptive functions in the composition system. The use of professional terminology in the composition text allowed the author to describe the plant, its properties and therapeutic effect and the method of its use, promoted the popularisation of medical knowledge among the population, and enhanced the cognitive value of the poem.