Чоловічий ескапізм як спроба примирення з абсурдом воєнної дійсності в романі «Сліди на дорозі» Валерія Маркуса

Abstract

У статті на прикладі дебютного роману професійного військового, мандрівника, письменника-початківця Валерія Маркуса (Ананьєва) «Сліди на дорозі» проаналізовано портрет покоління українців-ровесників незалежної України, процес особистісного становлення та соціалізації яких припав на драглисті та турбулентні часи становлення молодої української держави, а подальша російсько-українська війна неминуче позначилась на онтологічній трансформації на фоні загальнонаціональної кризи маскулінності внаслідок тривалої російської експансії. Проаналізовано основні етапи процесу соціалізації чоловіка в мілітаризованому просторі, які в умовах недостатньої культурної, економічної та соціальної підтримки держави призвели до чи не єдиної захисної психологічної реакції – ескапізму як бунту проти маскулінної слабкості оточення головного героя. Надалі ескапізм трансформується в активну дію – долучення до лав Збройних Сил України та участь в російсько-українській війна як чи не єдиний шанс на онтологічне переродження і остаточне повернення до себе. Обґрунтовано, чому автор, осмислюючи власний набутий воєнний досвід, не ставить за мету змоделювати й відтворити війну топографічно, як локально-емпіричний вимір (що типово для явища комбатантської прози), а осмислює її онтологічний і фізичний простори в контексті проблеми людського вибору, як війна стає своєрідної точкою біфуркації конкретної людини, що не сприймає воєнний досвід як невідворотний фатум, а радше як лакмусовий папір для ретельної ревізії власної ментально-ціннісної матриці. Здійснено спробу довести доцільність долучення пласту художніх мілітарних текстів, що написані непрофесійними письменниками-учасниками російсько-української війни, до усталеного літературного процесу в якості його повноцінної складової, а не актуалізованої внаслідок соціально-політичних викликів тематики.

The article analyzes the portrait of the generation of Ukrainian peers of independent Ukraine through the example of the debut novel by Valeriy Markus (Anan'yev), a professional soldier, traveler, and novice writer, titled «Footprints on the Road». This generation's personal development and socialization occurred during turbulent times of the young Ukrainian state's formation, with the subsequent Russian-Ukrainian war inevitably leading to ontological transformations against the backdrop of a national crisis of masculinity due to Russia's prolonged expansion. The article delves into the main stages of the man's socialization process in the militarized space, which, in the absence of sufficient cultural, economic, and social support from the state, resulted in a defensive psychological reaction – escapism – as a rebellion against the perceived masculine weakness of the main character's surroundings. Later, escapism transforms into active engagement, leading him to join the Armed Forces of Ukraine and participate in the Russian-Ukrainian war, seen as his chance for ontological rebirth and a definitive return to himself. The article argues why the author, in reflecting on his own acquired wartime experience, doesn't aim to model and recreate the war topographically as a local-empirical dimension (common in combatant prose), but rather comprehends its ontological and physical spaces in the context of the problem of human choice. War becomes a point of bifurcation for a specific individual who doesn't perceive the wartime experience as an inevitable fate, but rather as a litmus test for a meticulous revision of their own mental-value matrix. The article attempts to justify the inclusion of a layer of artistic military texts written by non-professional writer-participants of the Russian-Ukrainian war into the established literary process as a full-fledged component, rather than a topic relegated due to socio-political challenges.