Транснаціональні культури пам’яті в романі Катерини Ретровської «Мабуть Естер»

Abstract

Протягом останніх десятиліть транснаціональна культура пам’яті привертає увагу дедалі більшої кількості науковців. Показуючи різні погляди на щось спільне, вона не обмежується національними контекстами і передбачає переоцінку історичних подій і особистостей. Таким чином, розгляд пам’яті з транснаціональної перспективи видається надзвичайно важливим для розуміння нашого минулого і сьогодення. Важливу роль у процесі транснаціоналізації пам’яті відіграє література, показуючи, як спільноти пам’яті мігрують і як формуються транснаціональні культури пам’яті. У статті аналізується пізнавальна цінність концепції транснаціональності для досліджень культур пам’яті, а також показується оприявнення транснаціональної культури пам’яті у книзі сучасної німецькомовної письменниці українського походження Катерини Петровської «Мабуть Естер». Зазначено, що, пов’язуючи індивідуальну історію з широким суспільним розвитком, який включає історію, катастрофи та травми ХХ ст., роман авторки передбачає зіткнення власної (пост)пам’яті із (пост)пам’яттю читача, внаслідок чого відбувається інтеграція національної пам’яті в транснаціональну. Особливе місце в романі посідає тема Голокосту, де постпам’ять авторки, відриваючись від радянської політики замовчування, переходить через часові, національні, культурні та мовні кордони і залучає читачів до роздумів і діалогу. Невід’ємним елементом наративу постпам’яті авторки є багатомовність, де, зокрема, німецька мова відіграє важливу роль у дистанціюванні авторки від свого походження і дозволяє писати їй не з точки зору жертв, а з універсальної перспективи. Таким чином, книга К. Петровської виступає за транснаціональний тип пам’яті, який долає фізичні і метафізичні кордони, а також розмежування між жертвами і злочинцями, між своїми і чужими тощо. Cвоїм романом авторка не тільки побудувала міст до невідомого їй минулого, але й виводить це минуле на транснаціональний рівень, чим зумовлює потенційний діалог не лише в межах свого покоління, а також із наступними поколіннями.

In recent decades, the transnational culture of memory has attracted the attention of an increasing number of scholars. Showing different views on something in common, it is not limited to national contexts and involves a reassessment of historical events and personalities. Thus, considering memory from a transnational perspective seems extremely important for understanding our past and present. Literature plays an important role in the process of transnationalization of memory, showing how communities of memory migrate and how transnational cultures of memory are formed. The article analyzes the cognitive value of the concept of transnationality for the research of cultures of memory, and also shows the manifestation of the transnational culture of memory in the book "Vielleicht Esther" by the modern German- speaking writer of Ukrainian origin Katja Petrowskaja. It is noted that, by connecting individual history with broad social development, which includes history, catastrophes and traumas of the 20th century, the novel involves a collision of her own (post)memory with the reader's (post)memory, resulting in the integration of the national memory into transnational. A special place in the novel is occupied by the topic of the Holocaust, where the postmemory of the author, breaking away from the Soviet policy of silence, crosses temporal, national, cultural and linguistic boundaries and engages readers in reflection and dialogue. An integral element of the author's postmemorial narrative is multilingualism, where, in particular, the German language plays an important role in distancing the author from her origin and allows her to write not from a victim’s point of view, but from a universal perspective. Thus, K. Petrowskaja's book asserts a transnational type of memory that overcomes physical and metaphysical borders, as well as the distinction between victims and criminals, between one's own and others, etc. With her novel, the author not only built a bridge to a past unknown to her, but also brought this past to the transnational level, thereby establishing a potential dialogue within her generation and with the next ones.