Полікомпонентні метафори в романі Джона Фаулза «Маг»

Abstract

Статтю присвячено дослідженню особливостей концептуального моделювання і функціонування полікомпонентних метафор в художньому тексті. Запропоновано типологію полікомпонентних метафор з огляду на їхні концептуально-семантичні, структурні і символічні характеристики, та виявлено функції метафор в актуалізації наративно-семіотичних кодів тексту. Матеріалом дослідження слугував текст роману Дж. Фаулза «Маг». Використовуючи аналіз, базований на теорії концептуальної інтеграції, метод контекстуально-інтерпретаційного аналізу полісемантичних алюзій і метод наративно-семіотичного кодування, встановлено головні параметри полікомпонентних метафор в тексті. Виокремлено чотири типи полікомпонентних метафор, що за своєю структурою є двокомпонентними і чотирикомпонентними. Таксономічний ряд включає полісемантичну алюзивну метафору, алюзивну метафору із зв’язками метафоричної синонімії, контаміновану метафору, що об’єднує метафоричні компоненти з різними семантичними зв’язками, і символічно-герменевтичну метафору. Поза межами таксономії залишився тип метафори, що є складною через поєднання у джерельному просторі характеристик метафори і гіперболи, але однокомпонентною за кількістю вхідних і цільових просторів тексту. Простори блендів полікомпонентних метафор функціонують як механізми наративно-семіотичного кодування тексту, впливаючи на герменевтичний код, асоційований з мотивом ініціації героя і символічною метафорою метагри; акціональний код, що передбачає дії персонажу у спробах вивільнитися із простору гри-містифікації; символічний код в опозиціях «реальність – гра», «неясність – прозріння», «свобода – заборона», «безвихідь – визволення», «втрата – відновлення ідентичності», «ізоляція – возз’єднання»; семантичний код у конотаціях «розпач», «безнадійність» і «таємниця» та культурний код полісемантичних алюзій із багатокомпонентними донорськими просторами як вхідними джерельними просторами метафор.

The article focuses on the conceptual modelling and functioning of polycomponent metaphors in literary texts. The paper proposes typology of polycomponent metaphors based on their conceptual-semantic, structural, and symbolic characteristics, while revealing the functions of metaphors in actualizing narrative-semiotic codes of the text. The material under study covers the novel The Magus by J. Fowles. Employing the analysis based on the theory of conceptual integration, the method of contextual-interpretative analysis of polysemantic allusions, and the method of narrative-semiotic coding, the paper has identified the main parameters of polycomponent metaphors structured as two-component and four-component and singled out their four types. The taxonomic series includes the polysemantic allusive metaphor, the allusive metaphor with connections of metaphorical synonymy, the contaminated metaphor combining metaphorical components with various semantic links, and the symbolic-hermeneutic metaphor. The type of metaphor not included in the taxonomy is complex as it combines metaphor and hyperbole in the source domain but is single-component concerning the number of its input and target spaces. The blended spaces of polycomponent metaphors function as mechanisms of narrative-semiotic coding of the text, affecting its hermeneutic code associated with the motif of the hero’s initiation and the symbolic metaphor of metagame; the proairetic code referring to the character’s actions in the attempts to free himself from the space of the game-mystification; the symbolic code signifying the binary oppositions, such as “reality – game”, “obscurity – insight”, “freedom – prohibition”, “hopelessness – liberation”, “loss – restoration of identity”, “isolation – reunification”; the semantic code in the connotations of “despair”, “hopelessness”, and “mystery”; and the cultural code of polysemantic allusions with multi-component donor domains as input source spaces of metaphors.