Еволюція новинного дискурсу: від глашатаїв до блогерів

Abstract

Метою пропонованої розвідки є дослідження модифікацій новинного дискурсу у діахронічній перспективі. Розвиток новинного дискурсу охоплює три стадії, які ураховують характер інтеракції між адресантом та аудиторією: безпосередня, опосередкована з одностороннім і двостороннім зв’язком. Безпосередня взаємодія імплікувала проголошення глашатаєм останніх новин і законів перед публікою у добу Середньовіччя. Опосередкований односторонній контакт ґрунтується на інформуванні адресатів за допомогою певних технологій – друкарського верстата, радіо чи телебачення – про останні події, реакція на які може бути лише через певний проміжок часу у вигляді листування. Друкований новинний текст з’явився у ХVII столітті у вигляді памфлетів, які висвітлювали конкретну ситуацію чи явище та виступали засобом пропаганди, і газет, що були регулярними й інформували читачів про останні події. У XVIII столітті новинні тексти висвітлювали місцеві та закордонні події, але уникали аналізу та перевірки фактів, їхня структура була хронологічною. На початок ХХ століття друковані ЗМІ почали інтерпретувати події, переконувати аудиторію у певних ідеях та зосереджуватися на проблемах пересічних людей. Новини були неупередженими за змістом, структуровані секціями, заголовками, підзаголовками, параграфами та ілюстровані фотографіями. Поява конкурентів – радіо та телебачення – повернула новинам голос і зображення відповідно, а також уможливила швидку та збалансовану подачу інформації, проте згодом новини поступилися розважальним жанрам, які залучали більше адресатів. Глобалізаційні зміни у світі та поява інтернету зумовила кардинальні трансформації новинного дискурсу, який характеризується опосередкованою взаємодією з двостороннім зв’язком. Новинний текст став колективним продуктом, який доступний і оновлюється цілодобово, часто за рахунок непрофесійних журналістів, котрі аргументують правдивість власних повідомлень. Як наслідок, розвинулися конвергентні тексти, що поєднують традиційні і нові методи інформування аудиторії, та дифузні, котрі мають розмиті границі між жанрами в аспекті структури та формату.

The article analyzes the development of news discourse, which covers three stages that take into account the nature of the interaction between the addresser and the audience: direct, mediated with unilateral and bilateral contact. The direct interaction took place when the towncrier announced latest news and proclamations in the settlement of the Middle Ages and the public had a possibility to give an immediate response. Mediated unilateral contact is based on informing the addressee with the help of certain technologies – a printing press, radio or television – about recent events, when the feedback can be given in the form of correspondence after a certain period of time. The printed news text appeared in the 17th century in the form of pamphlets, which covered a specific event and acted as a means of propaganda, and newspapers, that were regularly printed informing readers about the latest events. In the 18th century, news texts covered local and foreign events, but avoided analysis and fact-checking, their structure was chronological. At the beginning of the 20th century, print media began to interpret events, convince the audience of certain ideas and focus on the problems of ordinary people. The news was impartial in content, structured by sections, headings, subheadings, paragraphs and illustrated with photographs. The emergence of competitors – radio and television – brought, respectively, voice and image back to news and enabled a quick and balanced presentation of information, but eventually news lost ground to entertainment genres that attracted more audiences. Global changes in the world and the emergence of the Internet led to radical modifications in news discourse, which is characterized by indirect interaction with bilateral contact. The news text has become a collective product that is available and updated around the clock, often at the expense of non-professional journalists who argue for the veracity of their own messages. As a result, there have appeared convergent texts combining traditional and new methods of informing the audience, and diffuse texts blurring the boundaries between genres in terms of structure and format.