Фахова мова як спосіб вираження спеціалізації

Abstract

Статтю присвячено дослідженню проблем викладання фахових мов та набору підходів, позначених типом спеціалізованої комунікативної ситуації, що характеризуються особливими, специфічними рисами, такими як предмет, тип співрозмовника та комунікативна ситуація. Розглянуто проблему побудови дидактики мов і культур спеціальності, що передбачає низку етапів, серед яких визначення мов, доменів і спільнот спеціальності, характеристика мов спеціальності, методичний опис різних аспектів і, нарешті, дидактична транспозиція. Досліджено етапи дескриптивного шляху, за яким вивчаються мови за професійним спрямуванням у тому вигляді, в якому вони використовуються членами спеціалізованої спільноти у спілкуванні, дискурсі та культурі. Зроблено спробу дослідження створення спеціалізованих мовних ресурсів, що часто є важливою передумовою для лінгвістичного аналізу та моделювання, а також для використання їх у навчанні. Звернено увагу на необхідність створити освітній ресурс як об’єкт, цифровий або інший, що використовується в процесі викладання, навчання або освіти. Лінгвісти та вчені-дидакти часто стикаються з нестачею вже створених ресурсів, і навіть коли такі ресурси існують, вони не обов’язково адаптовані до лінгвістичних і дидактичних цілей, що переслідуються. Оскільки спеціалізованих галузей нескінченно багато, вони також виражаються в мовах нескінченно різноманітними способами. Ця різноманітність пояснює, чому певні способи вираження спеціалізації можуть бути присутніми в одних спеціалізованих мовах, але відсутніми в інших, і чому вони є більш чи менш розвиненими залежно від конкретного випадку. Деякі спеціалізовані мови мають високоструктуровані термінологічні системи, тоді як інші задовольняються простою спеціалізованою лексикою. Аналогічно, фразеологічні, стилістичні, культурні та інші аспекти різних спеціалізованих мов можуть суттєво відрізнятися.

The article is devoted to the study of the problems of teaching professional languages and a set of approaches marked by the type of specialised communicative situation characterised by particular, specific features such as the subject, type of interlocutor and communicative situation. The research has considered the problem of building a didactics of professional languages and cultures, which involves a number of stages, including the definition of professional languages, domains and communities, characterisation of professional languages, methodological description of various aspects and, finally, didactic transposition. The stages of the descriptive pathway, which defines the study of professional languages as they are used by members of the specialised community in communication, discourse and culture, have been investigated. An attempt to study the creation of specialised language resources, which is often an important prerequisite for linguistic analysis and modelling, as well as for their use in teaching, has been made. The attention is drawn to the need to create an educational resource as an object, digital or otherwise, which is used in the teaching, learning or educational process. Linguists and educational scientists often face a lack of already created resources, and even when such resources exist, they are not necessarily adapted to the linguistic and didactic goals pursued. Since there are infinitely many specialised fields, they are also expressed in languages in infinitely diverse ways. This diversity explains why certain ways of expressing specialisation may be present in some specialised languages but absent in others, and why they are more or less developed in each case. Some professional languages have highly structured terminological systems, while others are content with a simple specialised vocabulary. Similarly, the phraseological, stylistic, cultural and other aspects of different specialised languages can vary considerably.