Контекстний переклад терміну Гладіатор в античній літературі

Abstract

У статті розглядається питання контекстного перекладу терміну «Гладіатор» в античній літературі. Акцентовано увагу на особливостях перекладу античної літератури та взаємодії терміну «Гладіатор» з лінгвокраїнознавчим контекстом, завдяки чому для сучасників висвітлюється приховане значення терміну. Автори вказують, що у такому контексті сучасна наука часто звертається до витоків певної проблеми або ідеї. Для модерної філології це буде зверненням до класичних мов античної спадщини тісно пов’язаних із загальносуспільними цінностями. У римському суспільстві такою безумовною цінністю був феномен гладіаторських боїв. У сучасному перекладознавстві дослідження мови стає неможливим без паралельного звернення до психолого-мисленнєвих, культурно-естетичних та філософсько-світоглядних феноменів як окремого індивідуума, так і його суспільно-етнічної спільноти, глобальним поворотом до лінгвістичного антропоцентризму. Метою статті є дослідження контекстного перекладу терміну «гладіатор» в античній літературі. Завдання полягає у виявленні адекватного для модерного суспільства контексту перекладу терміну через проведення історично-культурної розвідки першоджерел античної літератури. Досліджено, що у античній літературі (Светоній та інші) термін «гладіатор» практично не використовується окремо від «Пояснювального слова». Схарактеризовано, що у античній літературі термін «Гладіатор» здебільшого вживається у нейтральному контексті для опису подій суспільного життя римського суспільства за умови пояснювального слова, яке розкриває особливості спорядження, тактики та характеру сценічного бою. Окреме вживання терміну «Гладіатор» щодо історичної конкретної особи несе винятково негативний контекст, наприклад, вислів Светонія про Калігулу. Судові промовці (Цицерон та інші) використовують термін «Гладіатор» переважно в негативному значенні як означення механізму нелегітимної зміни влади, що юридично засуджується від Закону Петелія до Закону Тулія. Християнські автори (Блаженний Августін та інші), продовжуючи у Канонічному праві традиції Римського права, використовують термін «Гладіатор» винятково в негативному значенні.

The article deals with the issue of contextual translation of the term “gladiator” in ancient literature. The article focuses on the peculiarities of translation of ancient literature and the interaction of the term “gladiator” with the linguistic context, which reveals the hidden meaning of the term for contemporaries. The authors point out that in this context, modern science often turns to the origins of a particular problem or idea. For modern philology, this will be an appeal to the classical languages of the ancient heritage closely associated with universal values. In Roman society, such an unconditional value was the phenomenon of gladiatorial fights. In modern translation theory, the study of language becomes impossible without a parallel appeal to the psychological and mental, cultural and aesthetic, philosophical and ideological phenomena of both the individual and their social and ethnic community, a global turn towards linguistic anthropocentrism. The purpose of the article is to study the contextual translation of the term “gladiator” in ancient literature. The task is to identify the context of the term’s translation that is adequate for modern society through historical and cultural research of the primary sources of ancient literature. It has been proved that in ancient literature (Suetonius and others) the term “gladiator” is practically not used separately from the “Explanatory word”. It has been pictured that in ancient literature the term “gladiator” is mostly used in a neutral context to describe the events of the social life of Roman society, provided that the explanatory word reveals the peculiarities of equipment, tactics and nature of the stage fighting. Separate use of the term “gladiator” in relation to a historical figure bares an exclusively negative context, for example, Suetonius’ statement about Caligula. Judicial speakers (Cicero and others) use the term “gladiator” mainly in a negative sense as a mechanism of illegitimate change of power, which is legally condemned from the Law of Petelius to the Law of Tullius. Christian authors (Blessed Augustine and others), continuing the traditions of Roman law in the Canon Law, use the term “gladiator” exclusively in a negative sense.