Адміністративне право: від державного управління до людиноцентризму

Abstract

Динамічність законодавства, на якому базується адміністративне право, робить його надзвичайно чутливим до всіх суспільних змін, зокрема до змін, що стосуються безпосередньої взаємодії держави та суспільства, як позитивних, так і негативних. Автор звертає увагу на те, що під час радянського панування адміністративне право стало потужним інструментом впливу на свідомість громадян, і, «завдяки» підміні поняття адміністративного права та його основоположних категорій на аналоги державного управління, радянській владі вдалося перетворити адміністративне право на систему імперативних приписів та заборон. Крім того, автор наголошує на тому, що саме через це адміністративне право залишилося без базових категорій як таких – без власного предмета, мети та, навіть, принципів. В статті показано, чому саме на даному етапі розвитку нашої держави ми не можемо та більше не повинні звертатися до категорії «державне управління» та послуговуватися нею як в законодавстві, так і у повсякденному житті. Зауважено, що основна частина правовідносин, які на сьогодні складають зміст адміністративного права, за своїм змістом не є управлінськими, а тому і саме адміністративне право більше не може називатись «управлінським» та «імперативним». Автор підкреслює, що адміністративне право і сьогодні залишається надзвичайно важливою і фундаментальною галуззю права, яка потребує свого оновлення шляхом переходу від вищезгаданого державного управління до публічної адміністрації шляхом переходу від концепції державоцентризму до людиноцентризму. Адже саме концепція людиноцентризму, на відміну від державоцентризму, визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи визначають зміст і спрямованість діяльності держави, як того і вимагає Основний Закон держави.

The dynamism of the legislation on which administrative law is based makes it extremely sensitive to all social changes, in particular to changes related to the direct interaction of the state and society, both positive and negative. The author draws attention to the fact that during Soviet time, administrative law became a powerful tool for influencing the consciousness of citizens, and, due to the replacement of the concept of administrative law and its basic categories, the Soviet authorities managed to transform administrative law into the system of imperative prescriptions and prohibitions.In addition, the author emphasizes that precisely because of this, administrative law was left without basic categories as such - without its own subject, purpose, and even principles.The article shows why precisely at this stage of the development of our state, we cannot and should no longer refer to the category “state administration” and use it both in legislation and in everyday life.It was noted that the main part of the legal relations, which today make up the content of administrative law, are not administrative in nature, and therefore administrative law itself can no longer be called “administrative” and “imperative”.The author emphasizes that administrative law today remains an extremely important and fundamental branch of law, which needs to be updated through the transition from the above-mentioned state administration to public administration through the transition from the concept of state-centeredness to human-centeredness.After all, it is the concept of human-centeredness, in contrast to state-centeredness that recognizes a person, his life and health, honor and dignity as the highest social value, and his rights and freedoms determine the content and direction of the state’s activities, as required by the Basic Law of the State.