Дослідження метеорологічної та астрономічної лексики української мови

Abstract

У статті розглянуто мовознавчі розвідки, присвячені метеорологічній та астрономічній лексиці, дослідженню її особливостей на тлі слов’янських, а також англійської, німецької, іспанської, китайської та інших мов. Згадані праці класифіковано за природою досліджуваного матеріалу: зібраний експедиційним шляхом, наявний у словниках, картотеках чи творах художньої літератури. Аналізуючи спостережені лексеми, науковці описують загальні лінгвістичні та граматичні особливості найменувань, їхню структурну організацію та лексичну мотивацію, вивчають оцінну роль фонетичних, морфологічних і словотвірних засобів, засвідчують наявність лексико-семантичних полів, виокремлюють синонімічні ряди компонентів. В окремих студіях зафіксовано прикмети, пов’язані з прогнозуванням погоди, підґрунтям для більшості з яких є спостереження за поведінкою птахів, тварин, комах та ін. Ілюстровані назви поділено на три групи за походженням: питомі (успадковані чи власні), запозичені, а також номінації невідомого походження. Астрономічну лексику української мови проаналізовано як вияв давнього міфологічного світобачення. Наголошено, що деякі астроніми мають дуалістичну природу, яка залежить від їхньої семантики (власні чи загальні назви): Сонце – сонце, Місяць – місяць, Зоря – зоря та ін. Зазначено, що космоніми (сонце, зорі, місяць, небо) мають символічне наповнення, що утворює їхню позитивну конотацію і високий рівень виражально-зображальних можливостей. Мовні образи космогонічних об’єктів здебільшого фольклорні у своїй основі, про що свідчать народнопоетичні метафори й епітети, до складу яких вони входять. Окремо проаналізовано космоніми та астроніми, наголошено на спробах розмежування цих термінів. Проведено лексико-семантичний аналіз загальних назв, що позначають поняття групи зірок та назви нічного світила тощо. Зауважено, що мовна картина світу аналізованих народів характеризується спільністю універсального і специфічного, загальнолюдського й етнонаціонального.

The article examines linguistic studies devoted to meteorological and astronomical vocabulary, the study of its features against the background of Slavic, as well as English, German, Spanish, Chinese and other languages. These works are categorized according to the nature of the material studied: collected on an expeditionary basis, available in dictionaries, file cabinets, or works of fiction. Analyzing the observed lexemes, scholars describe the general linguistic and grammatical features of the names, their structural organization and lexical motivation, study the evaluative role of phonetic, morphological and word-formation means, confirm the presence of lexical and semantic fields, and distinguish synonymous series of components. Some studies record signs related to weather forecasting, most of which are based on observations of the behavior of birds, animals, insects, etc. The illustrated names are divided into three groups according to their origin: indigenous (inherited or own), borrowed, and nominations of unknown origin. The astronomical vocabulary of the Ukrainian language is analyzed as a manifestation of the ancient mythological worldview. It is emphasized that some astronomical names have a dualistic nature, which depends on their semantics (proper or common names): Sun – sun, Moon – moon, Star – star, etc. It is noted that cosmonyms (sun, stars, moon, sky) have a symbolic content that forms their positive connotation and a high level of expressive and pictorial capabilities. The linguistic images of cosmogonic objects are mostly folklore in their basis, as evidenced by the folk poetic metaphors and epithets they are part of. The article analyzes cosmonyms and astronyms separately, emphasizing the attempts to distinguish between these terms. The lexical and semantic analysis of common names denoting the concept of a group of stars and the name of a night luminary, etc. is carried out. It is noted that the linguistic picture of the world of the analyzed peoples is characterized by the commonality of the universal and the specific, the universal and the ethnonational.