Лексико-стилістичний аналіз політичних промов В’ячеслава Чорновола

Abstract

У дослідженні виділено мовні засоби, які застосовуються у політичному дискурсі. З огляду на це сформульовано теоретичну базу поняття «політичний дискурс», виокремлено головні риси політичного дискурсу та увиразнено його провідні функції. Розглянуто промови кандидата у президенти України В’ячеслава Чорновола з позиції лексико-стилістичного аналізу. Мета дослідження – проаналізувати та сформулювати лексико-стилістичні особливості промов політика та громадського діяча. Для реалізації цієї мети виконано такі завдання: 1) висвітлити теоретичні особливості поняття «політичний дискурс»; 2) визначити та встановити лексико-стилістичні властивості політичного дискурсу, застосувавши для цього найважливіші виступи кандидата у президенти В’ячеслава Чорновола; 3) з’ясувати, який вплив на реципієнтів мали тексти діяча. Актуальність роботи пов’язана із підвищеною увагою до постатей політичних лідерів, які впливають на цільову аудиторію через промови, за допомогою яких вони формують настрої та суспільні погляди у громадян. У роботі представлено теоретичний аналіз політичного дискурсу, підкреслено важливість вивчення його у зв’язку із політичною лінгвістикою, оскільки ці два поняття є компліментарними. Виокремлено матеріали, які належать до політичного дискурсу, а також з’ясовано його основні функції. Підкреслено найважливіші рівні ораторської майстерності В. Чорновола. Проаналізовано його політичні тексти у розрізі лексико-стилістичного аналізу. З’ясовано, що на цих мовних рівнях політик послуговувався низкою художніх засобів: епітетами, метафорами, порівняннями, іронією, метонімією, алегорією. Аналізуючи висловлювання авторитетного діяча, спостерігаємо також використання різних прийомів: застосування слів-ключів, домінування займенників «ми», «наш», використання повторюваних конструкцій, модальних слів, ввічливих звертань, низки термінів та лексем із офіційно-ділового стилю, а також формування чіткої та послідовної структури промови.

The study delves into the linguistic mechanisms employed in political discourse, establishing a theoretical foundation for the concept. It underscores the primary attributes and pivotal functions of political discourse, with a specific focus on the speeches of presidential candidate Vyacheslav Chornovil through lexical and stylistic analysis. The objective is to scrutinize and articulate the lexical and stylistic nuances inherent in the speeches of a politician and public figure. To achieve this objective, several tasks have been executed: 1) elucidating the theoretical aspects of “political discourse”; 2) pinpointing and defining the lexical and stylistic characteristics of political discourse, utilizing key speeches by Vyacheslav Chornovil; 3) discerning the influence of the audience on the figure’s texts. The significance of this work lies in the growing attention directed towards political leaders who, through speeches, shape the sentiments and public perspectives of citizens, making it a pertinent area of study. The paper undertakes a theoretical exploration of political discourse, underscoring its intrinsic connection with political linguistics, as these concepts are mutually reinforcing. It discerns the materials pertinent to political discourse and elucidates its primary functions. A detailed examination of Vyacheslav Chornovil’s oratory prowess is conducted, focusing on lexical and stylistic analysis of his political texts. The study reveals that, at these linguistic levels, the politician employed a repertoire of artistic devices such as epithets, metaphors, similes, irony, metonymy, and allegory. The analysis of statements from this authoritative figure unveils the utilization of various techniques, including the strategic use of key words, the prevalent use of pronouns like “we” and “our”, the incorporation of repetitive constructions, modal words, courteous appeals, a plethora of terms and lexemes from the official business style, and the formulation of a coherent and structured speech.