Диференціація мовленнєвих актів вибачення, жалю та співчуття (на матеріалі англійської мови)

Abstract

Представлене дослідження є спробою диференціювати мовленнєві акти вибачення, жалю та співчуття, які обрано обʼєктом вивчення. Предметом дослідження послугували прагматичні умови успіху їх реалізації під час комунікації. Емпіричний матеріал склав 150 мовленнєвих епізодів із формулами з семантикою вибачення, відібраних методом суцільної вибірки із сучасних англомовних творів. Серед методів дослідження використано описовий метод (спостереження) та метод порівняння, що в сукупності дозволили встановити умови успішної реалізації мовленнєвих актів вибачення, жалю та співчуття. В результаті проведеного дослідження вдалося диференціювати мовленнєві акти вибачення, жалю та співчуття та встановити прагматичні умови успіху їх реалізації, незважаючи на однаковість лінгвальних форм їх вираження. Вибачення представляє собою особливий тип конвенційної комунікативної дії, що здійснюється за допомогою спеціального мовленнєвого акту задля досягнення певної соціальної мети і регулюється прийнятими нормами суспільної поведінки. Жаль – це почуття, яке відчуває мовець через різні обставини й експлікує за допомогою відповідного репрезентативного акту. При цьому почуття жалю не повʼязане безпосередньо з мовленнєвим актом вибачення, хоча за певних умов і може стати мотивом для його здійснення. Висловлюючи співчуття, мовець знає, що шкода завдана адресатові третьою стороною, у звʼязку з чим у нього немає підстав нести відповідальність за несприятливу подію. Отже, саме аналіз прагматичних умов реалізації мовленнєвих актів вибачення, жалю та співчуття, що, як правило, мають однакове лінгвальне оформлення ((I’m) sorry), дозволяє диференціювати досліджувані мовленнєві акти та визначати, який саме мовленнєвий акт здійснюється у певному контексті.

The given article is an attempt to differentiate the speech acts of apology, sorrow and sympathy, which have been chosen as the object of study. Felicitous conditions of their implementation within communication have served the subject of our research. The experimental data have included 150 speech episodes with formulas with “apology” semantics, selected by the continuous sampling method from modern English-language literature. As for the research methods, the method of description (observation) and the method of comparison have been applied. Together they have made it possible to establish the felicitous conditions for implementation of speech acts of apology, sorrow and sympathy. As a result of the conducted research, we have differentiated the speech acts of apology, sorrow and sympathy and have established the pragmatic felicitous conditions for their implementation despite the same linguistic forms used to express them. Apology is a special type of conventional communicative act, which is realised with the help of a special speech act to achieve a certain social goal and is regulated by accepted norms of social behavior. Sorrow is a feeling that the speaker experiences because of certain circumstances and is realized by means of the appropriate representative act. It should be noted that the feeling of sorrow is not directly related to the speech act of apology, although under certain conditions it can become a motive for its implementation. Expressing sympathy, the speaker knows that the harm to the addressee has been caused by a third party, that’s why he has no reason to bear responsibility for the adverse event. Therefore, it is the analysis of the pragmatic felicitous conditions of the implementation of speech acts of apology, sorrow and sympathy, which, as a rule, have the same linguistic form ((I’m) sorry), that allows to differentiate the studied speech acts and to determine which speech act is performed in a certain context.