Метатекстуальність та інтермедіальність лірико-драматичного методу Ґертруди Стайн. Гендерна деавтоматизація

Abstract

У статті розглядаються засадничі передумови розвитку модерністичного методу композиції в мистецтві, літературі зокрема, на основі аналізу критичних та лірико-драматичних робіт американської письменниці Ґертруди Стайн. Літературознавчі нариси, що досліджують питання композиційної динаміки, хронологічної гнучкості, пунктуаційної нерегламентованості, семантичної абстрактності та граматично обумовленої темпоральності, текстуально формалізуються не лише авторською інтенцією, але й внутрішньо зорганізованими метатекстуальними зв’язками, які вибудовують концептуально складну дихотомічну систему (само)сприйняття тексту як акту творення чи акції паралельно з опозиційною інтерпретацією відтворення чи реакції. Метажанрова невизначеність, відкритість та універсальність п’єс Стайн репрезентована їх авторськими україномовними перекладами як приклад об’єктивної мовної редукції, перекладацького знеособлення та парадоксу заблокованого в тексті слова. Художній метод Стайн залучає до лінгвістичного поля, з-поміж інших структурних елементів, імплікації на герменевтичний та феноменологічний підходи в теорії літератури, а також позалітературні контамінації в сфері образотворчого мистецтва, кубізму та абсурдизму зокрема, фотографії та кінематографу, як-от переосмислення композиції колажу та асамбляжу, що розвинеться в cut-up техніку в другій половині ХХ століття. Альтернативою вербального розкриття традиційної п’єси для читання є інтермедіальна трансформація підкреслено абстрактного тексту Стайн засобами радіоінсценізації, опери та мюзиклу, об’єднуючи у віртуальному просторі сучасних експериментальних композиторів-аматорів, звукорежисерів, акціоністів в жанрі аудіоперфомансу чи антимистецтва поряд з постановками наживо професіональними театральними трупами, які режисують авторський текст за законами сцени.

The article considers the basic prerequisites for the development of the modernist method of composition in art, literature in particular, based on the analysis of the literary critical and lyrical-dramatic works of the American writer Gertrude Stein. Literary essays, searching the issues of compositional dynamics, chronological flexibility, punctuation irregularity, semantic abstractness, and grammatically determined temporality are textually formalized not only by the author's intention, but also by internally organized metatextual connections that build a conceptually complex dichotomous system of (self-)perception of the text as an act of production or action juxtaposed with the oppositional interpretation of reproduction or reaction. The metagenre uncertainty, openness, and universality of Stein's plays are represented by their translations into Ukrainian as an example of objective language reduction, translational depersonalization, and the paradox of a word blocked in the text. Stein's artistic method adds to the linguistic field, among other structural elements, implications for hermeneutic and phenomenological approaches in literary theory, as well as extra-literary contaminations in the field of fine art, cubism and absurdism in particular, photography and cinematography, such as the reinterpretation of collage composition and assemblage, which will develop into cut-up technique in the second half of the 20th century. An alternative to the verbal disclosure of a traditional closet play is the intermedial transformation of an emphatically abstract Stein’s text by means of radio staging, opera and musical, bringing together in the virtual space modern experimental amateur composers, sound engineers, action artists in the genre of audio performance or anti-art along with live productions by professional theater companies which direct the authorial text according to the stage conventions.