Свій/чужий простір роману Валерія Шевчука «Привид мертвого дому»

Abstract

У статті проаналізовано специфіку і поліфункціональність свого/чужого простору у філософському романі Валерія Шевчука «Привид мертвого дому». Творчість Валерія Шевчука – знакова для української літератури. Дослідники часто звертаються до аналізу філософський ідей роману, поетикальних аспектів, екзистенційності, стильових принципів та ідіостилю письменника. Його твори позначені глибоким психологізмом, філософічністю, неординарністю світобачення. Простір і час є невід'ємними складниками сюжетної канви художнього тексту. У цій двоєдності час виступає на перше місце, простір – на друге. У романі-квінтеті ядром сюжетно-композиційної організації є образ дому, принаймні, у першій частині мозаїчного твору. В інших розділах книги образ дому так чи інакше взаємодіє з головними персонажами. Від того, як почувається персонаж у просторі багато в чому визначає його життя, сенси тощо. Дослідження опозиційної пари свій\чужий простір є важливою для розуміння як психологічного портрету персонажів, так і для конкретизації філософських ідей письменника, для якого важливим є концепт пам’яті, що поєднує минуле сьогодення і майбутнє. У першій частині твору реципієнт знайомиться з таким домом, що уособлює пам’ять. Через ретроспективний погляд оповідача перед читачем поступово окреслюється життя мешканців цього будинку, який автор наділяє рисами живої істоти. З одного боку, цей будинок є «своїм» для усіх мешканців, життя яких складається переважно з побутових проблем, як і більшості людей. З іншого боку, придивляючись уважніше до кожного мешканця завдяки майстерним описам автора, читач розуміє, що «свій» будинок для всіх – це лише зовнішній бік, насправді, за кожною квартирою своя філософія життя, морально-етичні принципи чи їх відсутність. У романі важливого значення набуває осмислення глибоких філософських проблем, що репрезентовані через образу дому, а мікрокосм персонажів є ключем до розуміння ідейно-смислового значення твору. Категорія пам’яті розкривається також через образ дому, де зовнішній хронотоп часто поступається місцем внутрішньому (рефлексії персонажа, спогади).

The article analyzes the specifics and polyfunctionality of one's/someone else's space in Valery Shevchuk's philosophical novel “The Ghost of a Dead House”. Valery Shevchuk's work is iconic for Ukrainian literature. His works are marked by deep psychologism, philosophising, extraordinary worldview. Space and time are integral components of the plot canvas of an artistic text. In this duality, time comes first, space second. In the quintet novel, the core of the plot-compositional organization is the image of the house, at least in the first part of the mosaic work. In other chapters of the book, the image of the house somehow interacts with the main characters. The way a character feels in space largely determines his life, meanings, etc. The study of the opposition pair own\alien space is important for understanding both the psychological portrait of the characters and for specifying the philosophical ideas of the writer, for whom the concept of memory, which combines the past, present and future, is important. In the first part of the work, the recipient gets acquainted with such a house that represents memory. Through the retrospective view of the narrator, the life of the inhabitants of this house is gradually outlined before the reader, which the author endows with the features of a living being. On the one hand, this house is “theirs” for all residents, whose lives consist mainly of household problems, like most people. On the other hand, looking more closely at each resident thanks to the author's skillful descriptions, the reader understands that everyone's "own" house is only the exterior, in fact, each apartment has its own philosophy of life, moral and ethical principles or their absence.