Apple as a symbol of cognition in D.H. Lawrence’s works

Abstract

The article examines the significance of the biblical allusion of the apple as a symbol of knowledge in the creative heritage of the English writer, poet and literary critic of the first third of the twentieth century D.H. Lawrence. The apple from the Garden of Eden has a number of connotations. Lawrence creates a complex multifaceted structure of the work to realize his main goal - to show the change in human consciousness, human egocentrism, his desire to conquer and dominate all living and inanimate nature to the detriment of natural, natural, instinctive properties. Mind at the beginning of the twentieth century becomes the cornerstone in everything that occupies a person -science, politics, literature, art or social issues. The article attempts to trace the connection between Lawrence’s critical essay “Introduction to These Paintings,” which contrasts the work of Cézanne and Fantin-Latour using their paintings of apples as an example, and the writer’s novel “Women in Love”. For Lawrence, the fundamental difference between the two artists was Cézanne's ability to free his imagination, to make an individual shift in consciousness and to recognize apples intuitively, both inside and out, to paint their “appleness”, while Fantin-Latour creates a realistic, beautiful picture, similar to a photograph, a kind of cliché of an apple, devoid of its essence. In the novel “Women in Love”, Hermione (like Fantin-Latour) is deprived of the ability to perceive the world intuitively, spontaneously. She must comprehend every fact, every object with her mind, which is reproached to her as an attempt to understand the world exclusively with her mind. Lawrence considered the ability to see and perceive objects and living nature to be one of the fundamental differences between people, who were distinguished by the ability or inability to perceive objects intuitively, through internal sensations and instincts. The author associated the absence of such an ability with a person’s habit of perceiving objects exclusively through the clichés of mental consciousness.

У статті розглядається значення яблука як символу пізнання у творчому доробку англійського письменника, поета та літературного критика першої третини ХХ століття Д.Г. Лоуренса. Яблуко з Едемського саду має цілу низку конотацій. Більшість з них пов’язані з бажанням людини володіти знаннями, з гріхом Адама і Єви. Письменник, перш за все, використовує яблуко як символ, який поєднує старозавітні історії та сучасність. Лоуренс створює складну багатопланову структуру в більшості своїх творів для реалізації своєї основної мети – показати зміну людської свідомості, егоцентризм людини, її бажання підкорювати та панувати над усією живою та неживою природою нехтуючи природними, інстинктивними властивостями людини, її здатністю розглядати себе рівною усьому живому. Розум на початку ХХ століття стає наріжним каменем у всьому, що займає людину, чи то наука, політика, література, мистецтво чи суспільні питання. У статті зроблено спробу простежити зв'язок між критичним есе Лоуренса «Вступ до цих картин», у якому протиставляється творчість Сезанна та Фантен-Латура на прикладі їхніх картин із зображеннями яблук, та романом письменника «Жінки в коханні». Для Лоуренса основною відмінністю між двома художниками була здатність Сезанна звільнити свою уяву, здійснити індивідуальне зрушення у свідомості та сприйняти яблука інтуїтивно, як зсередини, так і ззовні. Фантен-Латур, на думку Лоуренса, створює реалістичну красиву картинку, подібну до фотографічного знімку, кліше яблука, яке позбавлене його суті. У романі «Жінки у коханні» Герміона (як і Фантен-Латур) не здатна сприймати світ інтуїтивно, спонтанно. Вона повинна кожен факт, кожен предмет усвідомити розумом. Здатність бачити і сприймати предмети, живу природу інтуїтивно Лоуренс вважав однією з основних відмінностей між людьми. Відсутність такої здатності автор пов'язував зі звичкою людини сприймати предмети виключно за допомогою кліше ментальної свідомості.