Мова війни: визначення та перспективи досліджень в контексті гібридної війни

Abstract

Стаття присвячена критичному огляду лінгвістичних досліджень, що вивчають особливості розвитку мовної системи в період гібридної війни в умовах російської агресії проти України. Метою наукової розвідки є розмежування множинних підходів до визначення поняття «мова війни» для уточнення його змісту, а також визначення перспектив подальших наукових пошуків у цій області. Шляхом спорадичного аналізу праць українських та зарубіжних науковців, виокремлено три основні підходи до визначення поняття «мова війни» та обґрунтовано необхідність його розмежування з іншими, близькоспорідненими поняттями, зокрема з поняттям «мова ворожнечі». Представники першого підходу розглядають мову війни у гранично широкому значенні – як систему лексичних засобів, які відносяться до лексико-семантичного поля «Війна». Представники другого та третього підходів визначають межі поняття «мова війни» через його відношення до поняття «мова ненависті», ототожнюючи чи протиставляючи їх. Так, у межах другого підходу мова війни розглядається як мова насильства та ненависті, що фактично ототожнює її з мовою ворожнечі. Зважаючи на це, у статті пропонується розмежовувати поняття «мова війни» та «мова ворожнечі», різниця між якими проявляється на всіх рівнях опрацювання цих понять, зокрема на рівні дефініювання, об’єктів, на які вони спрямовані, провідної функції та сфери функціонування. Представники умовно виокремленого третього підходу визначають поняття «мова війни» як більш широке, що охоплює всю мовну систему періоду війни, а «мову ненависті» – як більш вузьке. Заґрунтовуючись на здійснених узагальненнях, запропоновано визначити мову війни як цілісний мовний ландшафт, узятий в його операційному та функціональному аспектах, який сформувався під час, під впливом, чи в контексті війни і зберігається в мові, пам’ятниках культури та пам’яті народу не тільки під час, але й після її завершення. До найбільш перспективних напрямів наукового пошуку можна віднести розширення теоретичного та методологічного інструментарію дослідження мови війни, розбудову теоретичного підґрунтя вивчення мови війни, зокрема в аспекті лінгвістики гібридної війни.

The article provides a critical review of linguistic studies focusing on the evolution of the language system amidst the hybrid warfare scenario triggered by Russian aggression against Ukraine. The primary objective of this research is to delineate various approaches to defining the “language of war,” thereby elucidating its conceptual framework and identifying avenues for further investigation. Through sporadic analysis of works by Ukrainian and international scholars, three principal perspectives on the “language of war” are identified, highlighting the imperative to differentiate it from closely related concepts, notably “hate speech.” The first perspective interprets the language of war expansively, encompassing lexical means falling within the lexical-semantic field of “War.” Conversely, the second and third perspectives delineate the boundaries of the language of war by examining its relationship with hate speech, either by identifying parallels or drawing contrasts. Consequently, the article advocates for a clear distinction between the concepts of “language of war” and “hate speech,” emphasizing disparities across various dimensions, including definition, target audience, primary function, and the sphere of use. A third perspective, tentatively categorized, views the language of war as a broader construct, encompassing the entire linguistic landscape of the wartime period, while considering hate speech as a narrower phenomenon. Drawing upon these insights, the article proposes a comprehensive definition of the language of war as a multifaceted linguistic terrain, observed in its operational and functional dimensions. It emerges during, is influenced by, or exists within the context of war, and continues to persist in language, culture, and collective memory not just over time but also after the conflict has ended. In conclusion, the article underscores the importance of further investigation into the language of war to deepen our understanding of its complexities and implications in conflict contexts. Key areas for future research are outlined, including the refinement of theoretical and methodological frameworks for studying the language of war and the development of hybrid war linguistics as a distinct scholarly domain.