Художня інтерпретація мотиву мандрів у новелістиці Людмили Таран

Abstract

У статті на матеріалі новел збірок «Любовні мандрівки» (2007), «Артеміда з ланню» (2010), «Прозорі жінки» (2015), «Айвенко, або Чоловіки – це…» (2021) Людмили Таран проаналізовано особливості художньої реалізації мотиву мандрів у малій прозі письменниці. Увага зосереджена на різних аспектах окресленого мотиву: мандри реальні й уявні. Заявлена тема є актуальною, оскільки розгляд новелістичного доробку Людмили Таран з метою виявлення художніх особливостей реалізації мотиву мандрів у ньому не був предметом наукових зацікавлень літературознавців, що зумовлює актуальність цієї розвідки. Крім того, велике значення має й гендерний ракурс інтерпретації мотиву мандрів. При дослідженні було використано описовий, порівняльний методи, пообразний та контекстуальний аналіз, елементи психоаналітичної та семіотичної методологій. У результаті проведеного аналізу було встановлено, що мотив мандрів у новелах Людмили Таран розгортається багатопланово: мандри постають як своєрідна метафора й осмислюються в різних аспектах (пошуку, втечі, способу життя, повернення). Мандри розгортаються в аспектах пошуку любовних пригод (новела «Троє та один»), пошуку себе, пошуку втрачених мрій (новела «Любовна мандрівка до Парижа»). У новелі «Цанга шасі» мандри – це втеча з замкненого кола життя. У нотатках про мандри Європою «Подорож – це дорога додому» мандрівка-втеча слугує засобом вираження глибини почуттів героїні, загалом способом її існування. Особливої актуалізації набуває хронотоп дороги, який не лише маркує реальний простір, розширює його, а й відображає психологічний простір героїв і їхні духовні пошуки. Авторка акцентує на внутрішніх станах героїнь: тривогах, страхах, переживаннях і стражданнях. Домінуючу роль при цьому виконують психологічні деталі (очі, серце). Поглибленню психологізму сприяє використання прийому сну, завдяки чому письменниця розкриває приховані тенденції підсвідомого життя героїв. Така своєрідна інтерпретація мандрів дозволяє Людмилі Таран заглибитися у внутрішній світ своїх героїнь, а сам мотив наповнити філософським змістом.

The article based on the material of the short stories of the collections “Love Journeys” (2007), “Artemis with the Doe” (2010), “Transparent Women” (2015), “Ivenko, or Men are...” (2021) by Lyudmila Taran analyzed the features of the artistic implementation of the motif of travels in the writer’s short prose. Attention is focused on various aspects of the outlined motif: real and imaginary journeys. The declared topic is relevant, since the examination of Lyudmila Taran’s novelistic work with the aim of identifying the artistic features of the realization of the motif of wandering in it was not the subject of scientific interests of literary critics, which determines the relevance of this investigation. In addition, the gender perspective of the interpretation of the motive of traveling is of great importance. The research used descriptive, comparative methods, figurative and contextual analysis, elements of psychoanalytic and semiotic methodologies. As a result of the analysis, it was established that the motif of journeys in Ludmila Taran’s short stories unfolds in many ways: journeys appear as a kind of metaphor and are interpreted in different aspects (search, escape, lifestyle, return). Travels unfold not only in the semantic aspects of search – the search for love adventures (the novella “Three and One”), but also the search for oneself, the search for lost dreams (the novella “Love Journey to Paris”). In the short story “Tsanga Shasi”, traveling is an escape from the closed circle of life. In the notes about traveling through Europe, “The Journey is the Road Home,” the escapist journey serves as a means of expressing the depth of the heroine’s feelings, in general, her way of existence. The chronotope of the road, which not only marks the space and expands it, but also deepens the manifestation of the psychological space of the heroes and their spiritual quests, acquires a special relevance. The author focuses on the inner states of the heroines: anxieties, fears, experiences and sufferings. Psychological details (eyes, heart) play a dominant role. The deepening of psychologism is facilitated by the use of sleep techniques, thanks to which the writer reveals the hidden tendencies of the subconscious life of the characters. Such a peculiar interpretation of the motif of traveling allows Lyudmila Taran not only to delve into the inner world of her heroines, but also to philosophically rethink the essence of the phenomenon of travel.