До питання про любовну лірику Збігнєва Герберта

Abstract

Статтю присвячено дослідженню любовної лірики польського поета двадцятого століття Збігнєва Герберта. У літературознавчій розвідці проблему кохання розглянуто у семантичному, філософському, теологічному, релігієзнавчому, психологічному і суспільному аспекті. Основну увагу в своєму дослідженні автори приділяють проблемі прочитання ліричних творів Збігнєва Герберта у контексті Арістотелівської концепції шести видів любові: Ерос, Строге, Людус, Прагма, Манія Агапе. Ознайомившись із працями польських дослідників та літературних критиків (Кароля Войтили, Антонія Сємяновського, Анджея Калішевського, тощо), автори зосередили свою увагу на проблемі рецепції кохання/любови у творчості Збігнєва Герберта. Авторами виокремлено твори поета, у яких простежується тема кохання. Це вірші із збірок «Подвійне дихання» (1999) («Самотність», «Ніжність», «Астрономія», «Подвійне дихання», «Пісенька про нас», «Дивися море», «Ти навчила мене дивитися» та ін.), «Струна світла» (1956) («Дві краплі», «Ворожба», «Ніке яка вагається»), «Гермес, пес та зірка» (1957) («Епізод», «Шовк душі», «Рожеве вухо»), «Напис» (1969) («Укладала своє волосся»). У процесі роботи розглянуто поетичний твір «Ти навчила мене дивитися» зі збірки «Подвійне дихання» (1999) у контексті рільківського мотиву внутрішності (середини) троянди («Das Rosen-Innere»), обтяженого любовною символікою. Доведено, що внутрішність троянди, розташована в центрі як часового спектру, так і загального композиційного зображення вірша, символізує процес пізнання, який змінює метафізичну суть речей. для досягнення бажаного ефекту художньої трансформації. Ліричний твір «Шовк душі» Герберта представляє кохання-гру, яка набуває прагматичного характеру. На прикладі вірша «Дві краплі» з дебютної збірки «Струна світла» (1956), доведено велич перемагаючої над смертю сили кохання. Автори доходять до висновків, що в любовних творах Збігнєва Герберта простежується своєрідність стану закоханої людини, що проявляється найяскравіше в мові, яка набирає особливого потаємного змісту і стає любовним дискурсом.

The article is devoted to the study of the love lyrics of the Polish poet of the twentieth century Zbigniew Herbert. In literary intelligence, the problem of love is considered in the semantic, philosophical, theological, religious, psychological and social aspects. The main focus in their research is on the problem of reading the lyrical works of Zbigniew Herbert in the context of the Aristotelian concept of six kinds of love: Eros, Strong, Ludus, Pragma, Mania Agape. After getting acquainted with the works of Polish researchers and literary critics (Karol Wojtyła, Antonij Semyanovsky, Andrzej Kalyshevski, etc.), the authors focused their attention on the problem of reception of love/love in the work of Zbigniew Herbert. The authors identified works of the poet, in which the theme of love is presented. These are poems from the collections “Double Breath” (1999) (“Solitude”, “Tenderness”, “Astronomy”, “Dual Breath”, “Song about us”, “Look at the sea”, “You taught me to see” etc.), “Straw of light” (1956) (“Two drops”, “Heroism”, “None that hesitates”), “Hermes, the dog and the star” (1957) (“Episode”, “The Seam of the Soul”, “Rose Ear”), “Writing” (1969) (“She laid her hair”). In the process of work, the poetic work “You taught me to see” from the collection “Double breath” (1999) is considered in the context of the Rilkovic motive of the inner (middle) of the rose (“Das Rosen-Innere”), loaded with love symbolism. It is proven that the interior of the rose, located in the center of both the time spectrum and the overall compositional image of the poem, symbolizes the process of cognition, which changes the metaphysical essence of things. to the desired effect of artistic transformation. Herbert’s lyrical work “The Silk of the Soul” represents a love-game that acquires a pragmatic character. The example of the poem “Two Drops” from the debut collection “The String of Light” (1956), demonstrates the greatness of the force of love that triumphs over death. The authors come to the conclusion that in the love works of Zbigniew Herbert is traced a peculiarity of the state of a person in love, manifested most vividly in language, which acquires a special secret meaning and becomes a love discourse.