Visualizing trauma: the holocaust representation through the prism of experimental prose

Abstract

This article is devoted to the study and research of such a phenomenon as trauma and its representation by means of experimental prose, such as comics and graphic novels. The Holocaust events, which shocked the world, became the greatest trauma of the post-war period the concept of “trauma” is used to describe the psychological consequences of the violence suffered by the victims of the Catastrophe. From the second half of the 20th century until today learning of the Holocaust history and its consequences is mostly done through the written word and literature: stories about suffering, testimonies of eyewitnesses and saviors present those tragic events in both fiction and non-fiction forms. Experimental prose is understood as a set of genre and style modifications of innovative works and is considered by literary critics as a category. One of the main features that characterizes the transformation of the modern cultural paradigm is the deepening of the visual, figurative component. Today, visuality has become the leading channel of reality perception. That is why graphic literature has become so popular among the younger generation in the second half of the 20th century and does not interfere with it to this day. In the 80s, the era of “educational comics” begins, graphic prose began to be used to convey the most complex topics, such as the war in Vietnam, problems of racism and anti-Semitism, and the tragedy of the Holocaust. Modern graphic novels have specific stylistic features, among which there are those that are considered “еuropean” or “аmerican”. The first “underground comics”, that first broke the taboo on comics about the Holocaust, were “MAUS”, by the American writer and artist Art Spiegelman. After it begins a boom in graphic prose publishing. so graphic adaptation of the most famous and important document of the last century “The Diary of Anne Frank” appears and many others.

Дана стаття присвячена вивченню та дослідженню такого феномену як травма та її репрезентація засобами експериментальної прози, як от комікс чи графічні романи. Події Голокосту, які шокували світ, стали найбільшою травмою післявоєнного періоду. Поняття «травма» використовується для опису психологічних наслідків насильства, якого зазнали жертви Катастрофи. З другої половини ХХ століття і до сьогодні вивчення історії Голокосту та його наслідків відбувається здебільшого через письмове слово та літературу: розповіді про страждання, свідчення очевидців і рятівників подають ті трагічні події як у художній, так і в науково-дослідній формі. Нині експериментальна проза розуміється як сукупність жанрово-стильових модифікацій новаторських творів і розглядається літературознавцями як категорія. Однією з основних рис, що характеризує трансформацію сучасної культурної парадигми, є поглиблення візуальної, образної складової. Сьогодні візуальність стала провідним каналом сприйняття дійсності. Саме тому графічна література стала такою популярною серед підростаючого покоління у другій половині ХХ століття, це триває і донині. У 80-х починається ера «навчальних коміксів», графічна проза починає використовуватися для передачі найскладніших тем, таких як війна у В’єтнамі, проблеми расизму та антисемітизму, трагедія Голокосту. Сучасні графічні романи мають певні стилістичні особливості, серед яких є такі, що вважаються «європейськими» чи «американськими». Першими «підпільними коміксами», які вперше порушили табу на комікси про Голокост, стали «MAUS» американського письменника та художника Арта Шпігельмана. Після цього починається бум видання графічної прози. так з’являється графічна адаптація найвідомішого і важливого документа минулого століття «Щоденника Анни Франк» та багато інших.