Лінгвокогнітивні особливості інтертекстуальності в китайськомовних анімаційних фільмах

Abstract

У цій статті проаналізовано форми інтертекстуальності, які властиві китайськомовним анімаційним фільмам, на матеріалі мультфільму «Подорож на Місяць» («飛奔去月球») (2020 р.) режисера Глена Кіна. Підкреслено, що інтертекстуальність властива не лише літературним текстам, а й жанрам кіномистецтва. Інтертекстуальність тлумачиться як властивість метатексту поєднувати вже наявні ідеї, елементи, твердження та тексти. За основу визначення форм інтертекстуальності взято класифікацію М. Шаповал, що передбачає поділ на однотекстову та системно-текстову референції. У цій розвідці визначається, що однотекстова референція семантичних форм реалізується за допомогою використання традиційних сюжетів китайських міфів про богиню Чан Е та Небесного пса й прямим введенням в сюжет міфічних образів Чан Е (поєднання богині та сучасного ідола), Нефритового кролика (втілення дитячої натури дівчини та складної й самотньої вдачі богині), крилатих левів, традиційних образів жаби (символ Місяця в китайській міфології) та журавля (уособлення безсмертя, вічної любові та вірності). Окрім референції традиційних сюжетів, виокремлено алюзію на персонажів сучасних мультфільмів (Гобі – Олаф, Фей Фей – Рапунцель, Фей Фей – Аліса в Дивокраї). Переказ сюжету міфу про Чан Е визначається як системно-текстова референція парафрази, а цитати віршу китайського поета Су Дунпо та англомовних і китайськомовних пісень – прямою атрибутивною цитатою. Формою кодової інтертекстуальності виокремлюється топос втрати батьків та типові атрибути-символи китайської культури (традиції та обряди, танці, ігри, одяг та їжа). У дослідженні підкреслено, що жанрова специфіка анімаційних фільмів передбачає формування аудіо-візуальної та несвідомої інтертекстуальності (пов’язується із еволюцією сторітелінгу). Визначено, що стиль анімації, з одного боку, відсилає до культурних та мистецьких традицій Китаю, з іншого – до обкладинки музичного альбому гурту Пінк Флойд та сюрреалістичних робіт художника Жуана Міро.

This paper analyzes the forms of intertextuality characteristic of Chinese-language animated films, based on the material of the 2020 cartoon “Over the Moon” («飛奔去月球») directed by Glen Keane. The paper emphasizes that intertextuality is characteristic not only of literary texts, but also of cinematography. Intertextuality is interpreted as the property of metatext to combine existing ideas, elements, statements, and texts. The basis for defining the forms of intertextuality is the classification of M. Shapoval, which provides for the division into single-textual and system-textual reference. This research determines that the single-textual reference of semantic forms is realized by means of the traditional plots of Chinese myths about the goddess Chang’e and the Tiangou and the direct introduction into the plot of the mythical images of Chang’e (a combination of a goddess and a modern idol), the Jade Rabbit (the embodiment of the childlike nature of a girl and complex and lonely nature of the goddess), winged lions, traditional images of the frog (symbol of the Moon in Chinese mythology), and the crane (the personification of immortality, eternal love, and loyalty). In addition to the reference to traditional plots, there is an allusion to the characters of modern cartoons (Gobi – Olaf, Fei Fei – Rapunzel, Fei Fei – Alice in Wonderland). The retelling of the plot of the myth about Chang’e is defined as a system-textual reference of paraphrase, while the quotations of the poem by the Chinese poet Su Dongpo and English and Chinese-language songs are direct attributive quotations. The topos of parental loss and typical symbolic attributes of Chinese culture (traditions and rituals, dances, games, clothes and food) are defined as a form of code intertextuality. The research emphasizes that the genre specificity of animated films involves the formation of audio-visual and accidental intertextuality (associated with the evolution of storytelling). It was found that the style of animation refers, on the one hand, to the cultural and artistic traditions of China and, on the other hand, to the cover of the Pink Floyd band’s music album and the surrealist works of the artist Joan Miró.