Архетип національної пам’яті у науковій спадщині Оксани Франко: культурологічний аспект

Abstract

На зламі епох, коли посилюються деструктивні елементи в суспільному поступі, людство, шукаючи вихід із загальної кризи, звертається до національної історії як духовно-синергетичної підвалини найрізноманітніших форм сучасного буття людини та суспільства. На основі аналізу наукового доробку визначної дослідниці Оксани Франко в статті здійснено цілісний аналіз проблеми архетипу формування національної пам’яті засобами культурологічного впливу, обґрунтовано концепцію виховання ідентичності крізь призму системного, синерґетичного, аксіологічного, гуманістичного, особистісно орієнтованого, компетентнісного методологічних підходів; накреслено схему структурно-функціональної моделі пам’яті з проекцією на активізацію духовних цінностей особистості в системі творення культурологічного простору. Багатолітня подвижницька праця Оксани Франко, видатного історика, етнолога, архівіста, документознавиці, педагога – це постійне утвердження українства на духовній арені світу. У доробку Оксани Франко проступає наскрізна інтелектуальна лінія: здатність людини розвивати культурологічні коди світових цивілізацій. Центральною ідеєю статті є концепція виховання ідентичності, яка базується на постулатах вищезазначених методологій. Це сприяє глибшому розумінню процесу формування національної пам’яті та її впливу на ідентичність особистості. Поєднання коґнітивного та емоційно-ціннісного начала лежить в основі творення версії людського буття «тут-і-тепер й тут-і-завжди». Відбувається своєрідний духовно-емоційний катарсис особистості, який може виконувати також психотерапевтичні функції, так як рефлексує з приводу пояснення прихованих та закодованих смислів і демонструє глибинний спосіб існування людини й людства. Методологічний концепт статті не лише забезпечує фундаментальну основу дослідження, але й визначає наукові підходи, серед яких важливими є системний, синергетичний, аксіологічний, гуманістичний, культурологічний, особистісно орієнтований та компетентнісний. Це сприяє розширенню знань та розвитку теоретичних рамок для подальших досліджень, зокрема, у сфері культурології.

In an era defined by the escalation of destructive elements in societal progress, humanity, in its quest to navigate the prevailing crisis, turns to national history as a spiritual-synergetic cornerstone for diverse facets of contemporary human existence and society. Through a meticulous examination of the scholarly contributions of the eminent researcher Oksana Franko, this article presents a thorough analysis of the archetype of national memory formation via cultural influence. It substantiates the concept of identity education through the lenses of systemic, synergetic, axiological, humanistic, personality- oriented, and competency-based approaches. Additionally, the article delineates a schema for the structural-functional model of memory, projecting its impact on the activation of spiritual values within the individual’s role in shaping cultural space. Oksana Franko’s extensive and dynamic body of work, encompassing roles as a distinguished historian, ethnologist, archivist, documentarian, and educator, serves as a perpetual affirmation of Ukrainian identity on the global spiritual stage. A coherent intellectual thread runs through Franko’s oeuvre, highlighting the capacity of individuals to cultivate cultural codes transcending world civilizations. At the core of the article lies the concept of identity education, firmly grounded in the postulates of the aforementioned methodologies. This contributes to a profound comprehension of the process of shaping national memory and its consequential impact on personal identity. The amalgamation of cognitive and emotional-value elements establishes the groundwork for constructing a narrative of human existence as both “here and now” and “here and forever.” This unique spiritual-emotional catharsis experienced by individuals can also serve therapeutic functions by prompting contemplation on the elucidation of concealed and encoded meanings, thereby revealing the profound essence of human existence. The methodological framework of the article not only furnishes a solid foundation for research but also delineates scientific approaches, with emphasis on the systemic, synergetic, axiological, humanistic, cultural, personality-oriented, and competency-based dimensions. This contributes significantly to the broadening of knowledge and the evolution of theoretical frameworks, particularly within the realm of cultural studies.