Historical development of “Gogol studies” in China

Abstract

More than a hundred years ago, Chinese writer Lu Xun first mentioned Nikolai Vasilievich Gogol (Микола Васильович Гоголь) in 1907. All of Gogol’s works have been translated into Chinese and published many times during this period. There are plentiful monographs and review articles of Chinese scholars’ research on Gogol. It can be said that a systematic “Gogol studies” has been formed in China. Looking back at the entire history of translation and research, we find that the study of Gogol in China is closely related to the number and quality of translations of his works. Of course, China’s social and political changes in different periods have also profoundly impacted the translation and study of Gogol’s works. Overall, “Gogol studies” in China have undergone a process of “First Acquaintance – Learning by Imitation – Dissimilation – Returning Literature”. The early 20th century was the period when Gogol initially entered the horizons of Chinese scholars and readers. At that time, Chinese society was undergoing huge changes and social crises. Chinese intellectuals hoped to modernize literature through the translation and introduction of foreign literature. In the 1930s and 1940s, the translation and research of Gogol’s works developed substantially in China. With the initial formation of modern Chinese literature, the researchers began to learn from foreign literary criticism and theoretical methods. At this stage, the evaluation and interpretation of China’s “Gogol Studies” are deeply influenced by Soviet ideology and literature theory, which emphasizes the sociopolitical function of literature. Whether it was the prosperity in the 1950s and 1960s or the decline after the mid-1960s, it was closely related to China’s domestic social and political environment and changes in Sino-Soviet relations. The translation and research of Gogol’s works are affected by political factors, showing the characteristics of a “revolutionary paradigm”. After the policy of Reform and Opening-up, along with the social and political reforms after the 1980s, China’s “Gogol Studies” began to recover and become pluralism, showing the characteristics of “depoliticization”. All of Gogol’s works have been translated and published, and the analysis and evaluation of his works have also broken away from the framework of “class analysis” or “revolutionary paradigm” and returned to the category of the “literary paradigm”. These processes also reflect China’s profound social and political changes since the 20th century. In the last decade, “Gogol Studies” reached another peak after Ukraine’s “Revolution of Dignity” (Революція гідност). It indicates that China’s research on Gogol has begun to track changes caused by social and political events and remains sensitive to research hotspots among academics worldwide. Some scholars have begun to conduct research from the perspective of Gogol’s national identity and his Ukrainian-themed novels. This article focuses on these characteristics of “Gogol studies” in different generations.

Микола Васильович Гоголь вперше згадується Лу Синем у Китаї більше ста років тому, а саме у 1907 році. У цей період усі твори Гоголя були перекладені китайською мовою та видані багато разів. Є чимало монографій та оглядових статей, досліджень китайських вчених про Гоголя. Можна сказати, що в Китаї сформувалося системне «гоголезнавство». Озираючись на всю історію перекладу та досліджень, ми бачимо, що вивчення Гоголя в Китаї тісно пов’язане з кількістю та якістю перекладів його творів. Звичайно, соціальні та політичні зміни Китаю в різні періоди також мали глибокий вплив на переклад і вивчення творів Гоголя. Загалом «гоголезнавство» в Китаї пройшло процес «Перше знайомство – навчання шляхом наслідування – дисиміляція – повернення літератури». Початок 20 століття був періодом, коли Гоголь вперше з’явився в кругозорі китайських вчених і читачів. У той час китайське суспільство переживало величезні зміни та соціальні кризи. Китайські інтелектуали сподівалися модернізувати літературу шляхом перекладу та впровадження іноземної літератури. У 1930–1940-х роках переклад і дослідження творів Гоголя набули значного розвитку в Китаї. З початковим становленням сучасної китайської літератури дослідники почали вивчати зарубіжну літературну критику та теоретичні методи. На цьому етапі на оцінку та інтерпретацію китайського «гоголезнавства» глибоко вплинула радянська ідеологія та теорія літератури, яка наголошує на соціально-політичній функції літератури. Незалежно від того, чи це було процвітання в 1950-х і 1960-х роках, чи занепад після середини 1960-х років, це було тісно пов’язане з внутрішнім соціальним і політичним середовищем Китаю та змінами в китайсько-радянських відносинах. На переклад і дослідження творів Гоголя впливали політичні чинники, виявляючи риси «революційної парадигми». Після політики реформ і відкритості, разом із соціальними та політичними реформами після 1980-х років, китайське «гоголезнавство» почало відновлюватись і набувати плюралізму, демонструючи характеристики «деполітизації». Усі твори Гоголя були перекладені й видані, а аналіз і оцінка його творів також вийшли за рамки «класового аналізу» чи «революційної парадигми» й повернулися до категорії «літературної парадигми». Ці процеси також відображають глибокі соціальні та політичні зміни в Китаї з 20 століття. В останнє десятиліття «гоголезнавство» досягло чергового піку після української «Революції Гідності». Це вказує на те, що китайські дослідження Гоголя почали відстежувати зміни, спричинені соціальними та політичними подіями, і залишаються чутливими до дослідницьких точок серед науковців у всьому світі. Деякі вчені почали проводити дослідження з точки зору національної ідентичності Гоголя та його творів на українську тематику. Саме на цих характеристиках «гоголезнавства» в різних поколіннях зосереджена ця стаття.