Французьке театральне мистецтво та драматургія другої половини ХХ століття

Abstract

У статті аналізуються особливості розвитку театрального та драматургічного мистецтва у Франції другої половини ХХ століття, яке розвивається у трьох напрямках: академічному, комерційному, експериментальному. Академічний театр офіційно підтримується державними структурами, дотримується усталених традицій сценічного мистецтва, послуговується класичною музикою та драматургією. Репертуар академічного театру складають як академічні класичні п’єси французьких авторів, так і п’єси талановитих авторів, що живуть за межами Франції, п’єси зарубіжних класиків. Вплив «академічного» напрямку поширюється на національні та регіональні театри, центри драматичного мистецтва часто виконують замовлення державних структур на постановку соціально орієнтованих п’єс та реалізують культурно-освітні програми, які включають лекції з мистецтва, театральні диспути, театралізовані дискусії, вистави для дітей та юнацтва. Кращі спектаклі і драматургічні твори Франції вважаються національним надбанням. Комерційний напрямок включає всі форми розваг: театр кабаре, цирк, естрадні шоу, «бульварний театр». Важливо відзначити, що саме такі бульварні театри приваблювали незмінно більшу кількість глядачів протягом усього ХХ століття, у тому числі різні нерепертуарні постановки, прості спектаклі зі смішними і повчальними сюжетами, які розраховані на залучення широкої аудиторії і отримання максимального прибутку. Принцип однієї п’єси, яка йде на сцені кілька вечорів, став тут провідним. Французькі театральні критики порівнювали «добре зроблені» бульварні п’єси з добре пошитим одягом, вважаючи їх перевагою літературну мову і композицію, роль режисера не так важлива, ім’я драматурга не має принципового значення, а головним критерієм є цікавість глядачів. Актуальність розважального театру підтверджується і тим, що на Великих бульварах досі успішно ставляться п’єси 30-х, 50-х, 60-х років минулого століття. Третій вектор – експериментальний, який включає в себе авангардні тенденції першої половини ХХ століття і сучасні творчі напрямки, об’єднані прагненням створювати інноваційні постановки і реалізовувати передові ідеї, які є основою глобальних змін у театрі. Експериментальний та багатофункціональний перформанс змінив погляд критики та публіки на театр. Під впливом суспільних перетворень і технічного прогресу змінилася організаційна структура, урізноманітнилися постановочні засоби і прийоми у сфері сценічної вистави, змінилися критерії театральності, що привело до урізноманітнення структурних форм та напрямків, які можна спостерігати у французькому театрі ХХІ століття, як-от:«повсякденний театр», «розмовний театр», «театр слова», «театр тексту».

The article analyzes the peculiarities of the development of theatrical and dramatic art in France in the second half of the 20th century, which develops in three directions: academic, commercial, and experimental. The Academic Theater is officially supported by state structures, adheres to established traditions of stage art, and performs classical music and drama. The repertoire of the academic theater consists of academic classic plays by French authors, as well as plays by talented authors living outside France, plays by foreign classics. The influence of the “academic” direction extends to national and regional theaters, centers of dramatic art often fulfill orders of state structures to stage socially oriented plays and implement cultural and educational programs that include art lectures, theatrical debates, theatrical discussions, performances for children and youth The best performances and dramatic works of France are considered a national treasure. The commercial direction includes all forms of entertainment: cabaret theater, circus, variety shows, “boulevard theater”. It is important to note that such boulevard theaters consistently attracted a larger number of spectators throughout the 20th century, including various non-repertoire productions, simple performances with funny and instructive plots, which are designed to attract a wide audience and obtain maximum profit. The principle of one play, which is performed on the stage for several evenings, became the leading one here. French theater critics compared “well-made” tabloid plays with well-tailored clothes, considering the advantages of such plays to be literary language and composition, the role of the director is not so important, the name of the playwright is not of fundamental importance, and the main criterion is determined by the curiosity of the audience. The relevance of entertainment theater is also confirmed by the fact that plays from the 1930s, 1950s, and 1960s are still successfully staged on the great boulevards. The third vector is experimental, which includes avant-garde trends of the first half of the 20th century and modern creative directions, united by the desire to create innovative productions and implement advanced ideas that are the basis of global changes in the theater. The experimental and multifunctional performance changed the way critics and the public view theater. Under the influence of social transformations and technical progress, the organizational structure changed, production tools and techniques in the field of stage performance diversified, the criteria of theatricality changed, which led to a variety of structural forms and directions that can be observed in the French theater of the 21st century, such as: “everyday theater “, “conversational theater”, “word theater”, “text theater”.