Нараційна ідентичність як літературознавчий феномен

Abstract

Стаття містить результати дослідження проблеми нараційної ідентичності в просторі літературознавчих студій. Охарактеризовано сутність терміну «ідентичність» як тотожність, прагнення до єдності між суб’єктом і його уявленням про себе, що змінюється в процесі переосмислення досвіду. Презентовано різновиди ідентичності, зокрема: гендерна, етнічна, групова, політична, професійна, соціальна, особистісна, персональна, Я-ідентичність, наративна, нараційна. Основним завдянням статті є наукова розвідка проблеми сутності, особливостей нараційної ідентичності як літературного явища, завдяки якому людина здатна обґрунтовувати, тлумачити характер вираження особистісних характеристик у різних сферах життя. Крізь призму понять «наратив», «нарація», «наратор» окреслено природу нараційної ідентичності, де наратив – відображає текст, що відтворює послідовність сприйняття реальності, ключові аспекти тексту; нарація виступає як здатність людини творити світ, життя через створення історій, які особистість організовує, тлумачить, переосмислює відповідно до життєвого досвіду; наратор відіграє роль суб’єкта, який наділений мисленням, мовою, який спроможний проникнути в свідомість героїв твору, оцінюючи події, життєві ситуації. Виокремлено типи наратора: експліцитний, емпліцитний; дієгетичний, недієгетичний; первинний, вторинний, третинний; сильно чи слабо виявлений; особовий, безособовий; цілісний, розсіяний; об’єктивний, суб’єктивний; всюдисущий, обмежений; ненадійний, надійний. Нараційну ідентичність визначено як процес формування внутрішньої структури особистості, що включає інтерпретацію відомостей про себе та інших на основі рефлексії, усвідомлення, прийняття власного суб’єктивного досвіду в контексті особистої культури. Представлено принципи нараційної ідентичності, а саме: «Я розповідаю про себе», «історії інтегрують життя», «історії розповідаються у соціальній взаємодії», «історії змінюються в часі», «історії – культурі тексти», «деякі історії є кращі за інші».

The article contains the results of a study of the problem of national identity in the space of literary studies. The essence of the term “identity” is characterized as identity, the desire for unity between the subject and his idea of himself changing in the process of rethinking experience. Varieties of identity are presented, in particular: gender, ethnic, group, political, professional, social, personal, personal, self-identity, narrative, national. The main objective of the article is scientific exploration of the problem of the essence, features of national identity as a literary phenomenon, thanks to which a person is able to substantiate and interpret the nature of the expression of personal characteristics in different spheres of life. Through the prism of the concepts “narrative”, “narration”, “narrator”, the nature of national identity is indicated, where narrative reflects the text, reproducing the sequence of perception of reality, reproducing key aspects of the text; nation acts as a person’s ability to create the world, life through the creation of stories that the individual organizes, interprets, rethinks in accordance with life experience; The narrator plays the role of a subject endowed with thinking, language, capable of penetrating the consciousness of the heroes of the work, assessing events and life situations. The types of narator are identified: explicit, implicit; diegetic, non-diegetic; primary, secondary, tertiary; strongly or weakly detected; personal, impersonal; whole, scattered; objective, subjective; omnipresent, limited; unreliable, reliable. National identity is defined as the process of forming the internal structure of a person, including the interpretation of information about oneself and others on the basis of reflection, awareness, and acceptance of one’s own subjective experience in the context of personal culture. The principles of national identity are presented, namely: “I tell about myself”, “stories integrate life”, “stories are told in social interaction”, “stories change over time”, “stories are texts to culture”, “some stories are better than stories other”.