Фольклористичні напрацювання Михайла Возняка у дискурсі української науки

Abstract

У статті розглянуто основні аспекти праць українських вчених, в яких ішлося про фольклористичні дослідження Михайла Возняка, зокрема його спостереження над жанровими особливостями українського фольклору, місця усної словесності у структурі курсу історії української літератури, у творчій спадщині окремих письменників тощо. Зауважено, що система наукових зацікавлень навіть раннього Возняка є дуже широкою. Йому належать дослідження стародруків, полемічної літератури ХVІ–ХVІІ ст., зародження і функціонування старослов’янської мови як літературної, історії становлення та розвитку українського театру, перші граматики української мови, а також фольклор. Доведено, що Возняк як фольклорист ґрунтовно досліджував не лише жанри усної словесності, а й фольклористичну діяльність діячів української фольклористики (наприклад, «Руської трійці»), що послужило полем для подальшого вивчення його наступниками. Наголошено, що першим, хто звернув пильну увагу на праці Возняка, був Іван Франко, а внесок Возняка в українську філологічну науку високо оцінювали Марія Вальо, Михайло Грушевський, Іван Денисюк, Іван Зілинський, Василь Івашків, Луїза Ільницька, Леся Клебан, Микола Легкий, Михайло Нечиталюк тощо. Проаналізовано праці науковців, в яких вони звертали увагу на його аналіз рукописів із записами творів, упорядкування деяких збірників, зокрема «Українські перекази», та визначали місце досліджень Михайла Возняка серед інших фольклористичних надбань. У статті наведено аргументи щодо необхідності ґрунтовного вивчення його праць, адже до сьогодні нема монографічних видань про фольклористичну діяльність академіка Михайла Возняка. Пильна увага до його напрацювань послужить подальшому розвитку української фольклористики, історії української літератури, культури чи народознавства. Численні праці вченого не втрачають своєї актуальності і сьогодні є фактографічною, джерелознавчою, біографічною і текстологічною основою сучасних досліджень з історії українського письменства як давнього, так і нового, а також з історії мовознавства та фольклористики.

The article examines the main aspects of the works of Ukrainian scientists discussing the folkloristic research of Mykhailo Vozniak, including his observations on the genre features of Ukrainian folklore, the place of oral literature in the structure of the history of Ukrainian literature course, in the creative heritage of individual writers, and more. It is noted that even the early Vozniak had a very wide range of scientific interests. His research includes studies of old prints, polemical literature of the 16th–17th centuries, the emergence and functioning of Old Slavic language as literary, the history of the formation and development of Ukrainian theater, the first grammars of the Ukrainian language, as well as folklore. It is proven that Vozniak as a folklorist thoroughly researched not only the genres of oral literature, but also the folkloristic activities of figures in Ukrainian folkloristics (for example, the “Ruska Triytsya”), which served as a field for further study by his successors. It is emphasized that the first person to pay close attention to Vozniak’s works was Ivan Franko, and Vozniak’s contribution to Ukrainian philological science was highly appreciated by Maria Vallo, Mykhailo Hrushevsky, Ivan Denysiuk, Ivan Zilinsky, Vasyl Ivashkiv, Louisa Ilnytska, Lesia Kleban, Mykola Lehkyi, Mykhailo Nechytailiuk, and others. The works of scholars who focused on his analysis of manuscripts with records of works, the compilation of some collections, including “Ukrainian Tales”, and determined the place of Mykhailo Vozniak’s research among other folkloristic achievements are analyzed. The article presents arguments for the need for a thorough study of his works, as to date there are no monographic publications on the folkloristic activities of the academician. Close attention to his works will contribute to the further development of Ukrainian folkloristics, the history of Ukrainian literature, culture, or ethnography. The numerous works of the scientist do not lose their relevance today and serve as factual, source-critical, biographical, and textological basis for modern research in the history of Ukrainian literature as ancient and modern, as well as in linguistics and folklore studies.