Засоби вербалізації подяки у корейській етнокультурі

Abstract

Стаття присвячена дослідженню засобів висловлення вдячності як складової лінгвокультурного концепту ввічливість у корейській етонокультурі у рамках вивчення загальної проблеми налагодження ефективної міжкультурної комунікації. Основним завданням роботи є розгляд лексико-семантичних особливостей і комунікативно-прагматичних властивостей таких етикетних формул корейської мови, які прямо або посередньо виражають вдячність у процесі комунікації з метою визначення їх специфічних рис, сформованих під впливом досліджуваної етнокультури, а також для створення вакабуляру подібних лексико-семантичних одиниць, що входять до активного інструментарію корейського мовного етикету. У процесі наукової розвідки виявлено, що набір мовних одиниць, покликаних виражати вдячність, базується на трьох основних аспектах, які обумовлюють комунікативну мету вживаного висловлення, а саме, рівень задоволення та супровідних емоцій мовця, рівень якості та результативності наданої послуги, рівень цінності співбесідника як надавача послуги. Задля досягнення обраної мети у корейській мові функціонують власне етикетні формули вдячності і контекстуальні формули вдячності. Перші є прямими засобами вираження, що будуються на основі лексем із денотативним значенням подяки та підсилювальних модифікаторів і формують загальне значення виразу на основі значень складників. Другі є опосередкованими засобами вербалізації, і набувають подібних комунікативно-прагматичних властивостей лише у відповідному контексті. У процесі вивчення визначено, що функцію контекстуальних формул вдячності можуть виконувати етикетні формули похвали, бажання, обіцянки і, в окремих випадках, питальні конструкції із семантичним компонентом душа. Стаття покликана висвітлити особливості їх функціонування у комунікативно-прагматичному аспекті.

The article is devoted to the study of the means of expressing gratitude as a component of the linguistic and cultural concept of POLITENESS in Korean ethnical culture within the framework of studying the general establishment problem of effective intercultural communication. The main task of the research is to consider the lexical-semantic features and communicative-pragmatic values of such etiquette formulas of the Korean language, which directly or indirectly express gratitude in the process of communication, in order to determine their specific features, formed under the influence of the studied ethnical culture, as well as to create a vocabulary of similar lexical-semantic units included in the active toolkit of Korean language etiquette. In the process of scientific research, it was found that the set of language units designed to express gratitude is based on three main aspects that determine the communicative purpose of the expression used, namely, the level of speaker’s satisfaction and other accompanying emotions, the level of quality and effectiveness of the service provided, and the level of the interlocutor’s evaluation as a service provider. In order to achieve the chosen goal, proper etiquette formulas of gratitude and contextual formulas of gratitude function in the Korean language. The first are direct means of expression, which are built on the basis of lexemes with the denotative meaning of gratitude and reinforcing modifiers and form the overall meaning of the expression based on the meanings of its components. The others are mediated means of verbalization, and acquire similar communicative and pragmatic properties only in the appropriate context. In the process of study, it was determined that the function of contextual formulas of gratitude can be performed by etiquette formulas of praise, wishes, promises and, in some cases, interrogative constructions with a semantic component of soul. The article is designed to highlight the peculiarities of their functioning in the communicative and pragmatic aspects.