Інституціоналізація підтримки українських дослідників – молодих вчених: досвід та проблеми

Abstract

Метою даної статті є вивчення українського та іноземного досвіду правового регулювання підтримки молодих дослідників, виявлення особливостей регламентації статусу молодих вчених. Сучасні глобальні виклики науково-технологічного розвитку актуалізують питання збереження національного наукового потенціалу, застосування кращих практик євроінтеграції науки та інновацій, академічної мобільності підготовки молодих наукових кадрів. Українська держава реалізує заходи з подолання негативної ситуації, що посилилась протягом ХХІ століття, для якої характерним є зниження кількості і якості наукових досліджень, виїзд талановитих вчених за кордон для продовження академічної кар’єри тощо. Вирішенню проблеми наукових кадрів сприяє просування різних форм стимулювання дослідницької діяльності та заходів підтримки дослідників, оновленню концепції правового статусу дослідника. Правовий статус дослідника формувався міжнародним правом протягом ХХ-ХХІ століття. Була сформована стандартна модель правового статусу дослідників, що вклю-чає їх права і свободи, а також обов’язки та відповідальність. В було статті праналізовано термінологічні особливості розвитку законодавства про науку в частині застосування понять «молодий вчений», «молодий дослідник», «дослідник на початку кар’єри»; стан кадрового потенціалу української науки. Досліджується передбачені національним та іноземним законодавством інструментарій підтримки молодих вчених, практика його застосування. Провівши дане дослідження можна дійти наступного висновку: вдосконалення статусу моло-дих дослідників є актуальним завданням розвитку законодавства про науку. Національний та іноземний досвід демонструє різноманіття правового інструментарію: механізмів та інструментів, які забезпечують стимулювання молоді до зайняття дослідницькою діяльності, перш за все – фінансових інструментів.

The purpose of the article is to study the Ukrainian and foreign experience of legal regulation of support for young researchers, to identify the peculiarities of the regulation of the status of young scientists. Modern global challenges of scientific and technological development actualize the issue of preservation of national scientific potential, application of best practices of European integration of science and innovation, academic mobility of training of young scientific personnel. The Ukrainian state implements measures to overcome the negative situation that intensified during the 21st century, which is characterized by a decrease in the number and quality of scientific research, the departure of talented scientists abroad to continue their academic career. Solving the problem of scientific personnel is facilitated by the promotion of various forms of stimulation of research activities and measures to support researchers, updating the concept of the legal status of a researcher. The legal status of the researcher was formed by international law during the XX-XXI centuries. A standard model of the legal status of researchers was formed, including their rights and freedoms, as well as duties and responsibilities. The article analyzes the terminological features of the development of legislation on science in terms of the application of the concepts “young scientist”, “young researcher”, “researcher at the beginning of his career”; the state of personnel potential of Ukrainian science. The tools for supporting young scientists provided by national and foreign legislation and the practice of their application are studied. Conclusion: improving the status of young researchers is an urgent task for the development of legislation on science. National and foreign experience demonstrates a variety of legal tools: mechanisms and tools that provide incentives for young people to engage in research activities, first of all - financial tools.