Символіка образу сліз у поезії М. Вороного

Abstract

Статтю присвячено аналізу символічної образності сліз у поетичному доробку М. Вороного, оскільки його визначальною рисою є відтворення найтонших душевних порухів, що засвідчує слідування гаслам модерного мистецтва та актуалізує визначальну для української філософської думки «філософію серця» (Г. Сковорода, П. Куліш, П. Юркевич), адже життя почуттів дослідники пов’язують з українською національною ідеєю. Оскільки М. Вороний як яскравий представник своєї доби слідував гаслам модерного мистецтва, відтворюючи найтонші порухи душі, а його поезія позначена долоричною образністю, то важливо проаналізувати втілення архетипного образу сліз у поетичному доробку митця. Зроблено спробу встановити неоромантичну природу плачу та сліз у М. Вороного та проаналізувати їх образне втілення у поезії. У розвідці проаналізовано природу епітетів та метафор на означення плачу та сліз у поезії М. Вороного, зокрема у зв’язку з кордоцентричною образністю. Прослідковано вплив жанру плачу (ляменту, треносу) та вияви барокової і неоромантичної традиції. Символ сльози науковці часто пов’язують з водною стихією, відтак образ сліз квітів незримо приховує краплі спадаючої роси, а краплі дощу на вікнах теж асоційовані зі сльозами. Названо способи диференціювання плачу у поезії М. Вороного та емоційних станів, які його викликають. Встановлено різні емоційні стани як каталізатор сліз (сум, нудьга, страх, жаль, жах, знемога) та способи передачі спектру емоцій. Окремим приводом для сліз є кохання без відповіді чи зрада, що породжують цілий спектр потужних драматичних емоцій. Такий концентрований комплекс переживань має за джерело емотив сліз циклу «За брамою раю». Через зв’язок сліз з водною стихією природи розглянуто асоціації з дощем, морем, струмками. Здатністю плакати у М. Вороного наділені персоніфіковані серце, зорі, осокори, квіти, птахи. З’ясовано потенціал образу сумної пісні як генетично пов’язаної з голосіннями. Вона генерована стражданнями та має здатність викликати сльози. Для диференціювання плачу ужито ряд синонімів до дієслова «плакати» та іменника «плач». Обґрунтовано звернення автора до символіки плачу та сліз, відзначено їх переважання в окремих поетичних циклах.

The article is devoted to the analysis of the symbolic imagery of tears in the poetic work of M. Voronyi, since its defining feature is the reproduction of the subtlest mental movements, which proves the adherence to the slogans of modern art and actualizes the «philosophy of the heart» that is defining for Ukrainian philosophical thought (H. Skovoroda, P. Kulish, P. Yurkevich), because researchers associate the life of feelings with the Ukrainian national idea. Since M. Voronyi, as a bright representative of his time, followed the slogans of modern art, reproducing the subtlest movements of the soul, and his poetry is marked by Doloric imagery, it is important to analyze the embodiment of the archetypal image of tears in the artist’s poetic work. An attempt was made to establish the neo-romantic nature of crying and tears in M. Voronyi and to analyze their figurative embodiment in poetry. The investigation analyzed the nature of epithets and metaphors for crying and words in M. Voronyi’s poetry, in particular in connection with cordocentric education. The influence of the genre of weeping (lament, trenos) and manifestations of the baroque and neo-romantic tradition is studied. Scientists often associate the symbol of a tear with the water element, so the image of a tear of flowers invisibly hides falling dew drops, and raindrops on windows are also associated with tears. The methods of differentiating crying in the poetry of M. Voronyi and the emotional states that cause it are named. Various emotional states as a catalyst for tears (sadness, boredom, fear, pity, horror, exhaustion) and methods of transmitting the spectrum of emotions have been established. A separate reason for tears is unrequited love or betrayal, which give rise to a whole range of powerful emotions that can cause tears. Such a concentrated complex of experiences has as its source the emotive tears of the «Beyond the Gate of Paradise» cycle. Due to the connection of tears with the water element of nature, associations with rain, the sea, streams were considered. M. Voronyi’s personified heart, stars, osokori, flowers, and birds are endowed with the ability to cry. The potential of the image of a sad song as genetically related to wails has been clarified. It is generated by suffering and has the ability to evoke tears. A number of synonyms for the verb «cry» and the noun «cry» are used to differentiate crying. The author’s appeal to the symbolism of crying and tears is substantiated, their predominance in separate poetic cycles is noted.